Постав на підміських землях, на яких ще в XVI столітті патрицій Вольф Шольцович заклав "італійський" город з усіма принадами штучного городництва. В 1614 році город перейшов у спадщину єзуїтам, яким місто додало сусідні землі під цегельню для новозбудованого костелу Єзуїтів при західному мурі міста. Згодом цей комплекс земель було названо "Єзуїтським фільварком", який хитрі патри віддали орендаторам, збудували броварню і корчму. Після скасування єзуїтів Йосиф II подарував город місту, залишивши для державної власності частину ґрунтів, на яких згодом постала вулиця Крашевського (сьогодні вул. Крушельницької). Спочатку тут були склади скарбового дерева, а відтак проходили ярмарки вовни. В 50-тих роках XIX століття тут відбулася перша промислова виставка.
Подарована місту частина городу пустіла чимраз більше, поки у 1799 році її не було не продано підприємцю Гехтові, який перевпорядкував його на французький лад з лазенками, альтанками, літнім театром просто неба, площею для піротехніки, каруселлю тощо. На місці нинішнього сеймового будинку Гехт спорудив одноповерхову кам'яницю, відому в історії під назвою "Казино Гехта"; тут відбувалися забави і бали львівської аристократії, а перш за все – славні "львівські контракти". Єдиним останком від будівель Гехта залишилась гарна кам'яна глорієта (павільйон) посередині городу, оперта на дорійську колонаду. Одначе, завдяки малярійному духу, який панував в городі Гехта, публіка завела і город, переходячи з рук в руки, знову опинився у власності міста. Уже його заходами висушено болото в низькій смузі, упорядковано плантації і повернено нинішній, парковий вигляд.
Голубець М. Львів: Провідник. - Жовква, 1925.
Systemschyk
Парк імені Івана Франка (у народі також "парк Костюшка") - найстаріший парк у Львові і вважається одним із найстаріших міських парків в Україні. У різні роки парк носив різні назви: Єзуїтський сад (до 1779 року), Поєзуїтський сад (1779-1919), Парк імені Тадеуша Костюшка (1919-1945).
У 1949 році радянська влада зняла пам'ятник Аґенору Ґолуховському (старшому), який знаходився при вході в парк з боку сучасної вулиці Січових Стрільців. На його місце з клумби перед будинком тодішнього сейму перенесли класицистичну чавунну вазу (виготовлену в 1839 р.) з барельєфами, які у вільній інтерпретації зображали роботу Бертеля Торвальдсена "Течія людського життя". Вазу можна побачити на цьому місці і сьогодні.
У 1964 році навпроти головного корпусу Львівського університету було встановлено пам'ятник Івану Франку (скульптори - В. Борисенко, Д. Крвавич, Е. Мисько, В. Одрехівський. Я. Чайка, архітектор А. Шуляр). Пам'ятник був розташований на місці ліквідованого квітникового партеру, який до цього композиційно пов'язував будівлю університету з репезентативним нижнім входом у парк. Пам'ятник перекрив і цей вхід.
У 2009 році була проведена реконструкція парку. Сьогодні на його території знаходяться будівля українського союзу охорони природи (консульство), будиночок садівника, альтанка і дитячий майданчик. Восени 2013 року в альтанці знаходилось вуличне піаніно, яке згодом довелось забрати звідти через його нищення.
Сьогодні парк імені Івана Франка - пам'ятка садово-паркового мистецтва, занесена до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Площа парку, за різними відомостями, становить 10,5140 га або 11,6 га. Насадження різновікові, основну їх частину становлять дерева, посаджені у другій половині XIX століття. У парку ростуть одні з найстаріших в Україні платан західний, каштан, бук, велетенські ясени, трьохсотлітні дуби, із видів дерев переважають клен, липа, дуб, граб, в'яз, осокір. Традиційну європейську флору доповнили екзоти з Північної Америки, Далекого Сходу, середземноморського регіону - тюльпанове дерево, маньчжурська аралія, катальпа, оцтове дерево, золотий дощ звичайний, деревоподібна гортензія, магнолія Кобус, японська айва.
Відразу за парком Франка (з протилежного від університету боку) знаходиться площа святого Юра та однозначно вартий уваги однойменний собор. Біля університету, по вулиці Листопадового Чину, розміщений Будинок вчених - популярне місце для весільних фотосесій (тут також неодноразово проходили кінозйомки).
Опрацювала Катерина Судин
Kate
