Музей-криївка УПА (с.Гавареччина, Львівська обл.): карта, фото, опис

Музей-криївка ОУН-УПА біля села Гавареччина та експонати зібрані у ньому – це не повна історія боротьби УПА, але вони творять частину вагомої живої історії цієї революційно-збройної боротьби і збройного підпілля Організації Українських Націоналістів. Слід мати на увазі той факт, що збройна боротьба УПА охоплювала великі простори України, велась проти німецьких фашистів і комуно-більшовицьких поневолювачів та тривала під час і після Другої світової війни аж до середини 50-их років XX ст. Ті, хто жив і боровся під гаслом Організації Українських Націоналістів "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї" – заслуговують на щиру вдячність і пошану сучасників і прийдешніх поколінь українців, бо вони не пропустили нагоди здобути Україні волю.

Пам'яті Івана Керницького - "Крилатого"

Іван Керницький народився 4 лютого 1921 року в селі Підмонастир поблизу Бібрки на Львівщині. Вчився у "Рідній Школі" у Львові, згодом закінчив торговельну школу. Присягу члена ОУН склав 1940 року на могилі сл. п. сотника Ю. Головінського в селі Глібовичі Великі. У 1942 році, переховуючись від гестапо, переходить у підпілля під псевдо "Крилатий". Стає районовим провідником Бібреччини. У 1943 році призначений організаційним референтом повіту (Бібрецький, Рогатинський, Ходорівський райони), а згодом повітовим провідником.

З приходом більшовиків ситуація ускладнилася: тотальні облави, бої, втрати особового складу. У тих непростих умовах вірною дружиною і подругою підпільної боротьби "Крилатому" стала підпільниця Ганна. Обвінчалися вони пізньої осені 1944 року в церкві села Водники на Бібреччині. На початку 1946 року за наказом Окружного проводу "Крилатого" з дружиною Ганною скеровують у Золочівську округу як окружного пропагандиста, їх маршрут проліг через Якторів – Словіту – Новосілки – Велику Вільшаницю – Скваряву – Ясенів. 15 листопада 1946 року подружжя переходить на зимівлю у криївку неподалік села Гавареччина. З ними у криївці постійно перебував охоронець — молодий повстанець Степан Кліш – "Сірко".

У криївці готували вишкільні матеріали, антивиборчу пропагандистську літературу – листівки і замінники бюлетенів з тризубами і відповідним текстом для опускання у виборчі урни. Забирали ці матеріали зв'язкові, вони ж приносили харчі. Іноді приходив районний провідник "Мазепа". У грудні криївку відвідав крайовий провідник "Гроза".

Надвечір, з 17 на 18 лютого 1947 року, над криївкою почулися якісь кроки, невиразні звуки й удари сокири. Стало тривожно. Над ранок у бункер донеслася російська лайка, гавкіт собак та іржання коней. Стало зрозумілим, що сховище викрито. Пролунали постріли, почувся запах газів – стріляли в вентиляційний отвір. "Крилатий" кинувся палити документацію. Через брак кисню папери не горіли. Тоді він наказав Ганні і "Сіркові" йти на пролом. Це повинно було забезпечити притік повітря для горіння паперів і відвернути увагу облавників від дій "Крилатого". Нашвидку вони попрощалися і кинулися через люк з криївки, їх тут же спіймали. "Крилатий" вигукнув з криївки, що здається... З люка повалив густий дим — горіли папери. За мить пролунав постріл...

Ганну примусили увійти в криївку першою. Там вона побачила мертве тіло свого чоловіка, Ганну і її мертвого чоловіка кинули на одні сани й відвезли до Олеська. Тлінні останки "Крилатого" не віднайдено до сьогодні. Для Ганни почалася важка кривава дорога: допити, нещадні побої, знущання... Ганну і Степана Кліша - "Сірка" засудили і запроторили у гулагівські табори. Ганна повернулася на рідну землю лише в 1970 році. Степан Кліш залишився жити у Тюменській області.

Криївку у Гавареччині з ініціативи Золочівського братства ОУН-УПА було вперше відновлено у 1993 році. У 2007 році відбулася ґрунтовна реконструкція та друге відкриття оновленого меморіального комплексу.

Епілог

Кожен цивілізований народ зберігає пам'ять про своє минуле. Тільки знаючи минуле, можна розуміти сучасне і передбачити майбутнє. Той, хто впродовж багатьох років поневолював Український Народ, робив усе, щоб українці не знали і не пам'ятали свого минулого. Події та факти спотворювались так, як це було вигідно для поневолювачів. Саме тому вся пропаганда та література була спрямована на те, щоб знецінити боротьбу українців за волю і самостійність.

Фальсифікуючи наше минуле, боротьбу найкращих синів і доньок Українського Народу, часто його непересічних героїв ворог змальовував їх як злочинців. Він робив це з розрахунком, щоб нові покоління українців не мали з кого брати прикладу, щоб не дізналися, за що проливали свою кров і гинули в різний час і в різних збройних формаціях, карались по тюрмах і засланнях тисячі юних українців і українок. Нищивши пам'ять у нашому народі, вороги старались знищити його волю до боротьби за свою незалежність, за право жити під сонцем так, як живуть інші народи.

Джерело: інформаційний стенд

Roman