Криївка - музей УПА (с.Басівка, Львівська обл.): карта, фото, опис

Історична довідка про події у лісі між селами Басівка – Оброшино – Лапаївка

Перші польові військові позиції у Басівському лісі з'явилися взимку та навесні 1915 року, в ході будівництва росіянами позицій Львівського укріпленого району Південно-Західного фронту. Один з польових рубежів проходив по лінії сіл Поршна – Малечковичі – Басівка і біля Скнилова зливався з міськими укріпленнями. Незначні бойові дії на цих рубежах відбулися в період 21-22 червня 1915 року, коли ар'єргарди росіян прикривали відступ зі Львова головних сил армії.

Наступний період, коли бойові дії відбувалися в районі сіл Басівка, Оброшино та Лапаївка, припав на зиму 1918-1919 років, коли розпочалася українсько-польська війна і йшла боротьба за Львів. Безпосередньо в районі Басівки та Оброшина діяла бойова група "Наварія" зі складу українських військ, що вели облогу м. Львова. Бойову групу складали сотня добровольців з селища Щирець та три курені: 1-ий курінь 1-го полку імені князя Лева, 4-ий Коломийський, Станіславський. До кінця грудня 1918 року БГ "Наварія" командував полковник австрійської армії А. Лєгар, після нього – колишній полковник російської армії І. Омелянович-Павленко.

У кінці грудня 1918 року українським командуванням було сплановано штурм Львова. Для підсилення групи військ було приділено кілька артилерійських батарей, Козятинську бригаду, яка прибула під Львів зі складу армії УНР, та панцирний потяг. Один з напрямків наступу проходив вздовж залізничного шляху через станцію Скнилів до головного Двірця Львова. Базою панцирника став Басівський ліс, звідки він їздив до самого Львова. Але активні бойові дії в районі Басівського лісу розпочалися 27 грудня 1918 року з наступу польських військ з боку Ставчан на Оброшино, коли було розгромлено Козятинську бригаду армії УНР. Протягом 27-28 грудня 1918 року в районі Басівського лісу відбувалися бої, в результаті яких польський загін прорвався до Львова, підсиливши його гарнізон. Бої у районі лісу продовжувалися і в наступні дні, до закінчення наступу 2-го січня 1919 року. У ході другого наступу Галицької армії на Львів, який розпочався 11 січня 1919 року, через Басівський ліс проходила лінія оборони лівого флангу військ, що наступали на Львів. Поляки в цей час вели наступ на Оброшино, намагаючись ударити у тил українським військам. Після закінчення наступу на Львів, який поляки змогли відбити, через Басівський ліс проходить одна з ділянок лінії фронту.

У січні-лютому 1919 року на базі БГ "Наварія" сформовано "Осадний корпус", яким командував полковник М. Тарнавський.

Під час Вовчуської операції Галицької армії в другій половині лютого та в березні 1919 року в результаті активних наступальних дій польських військ "Осадний корпус" Галицької армії втратив більшу частину укріплених позицій довкола Львова. У результаті запеклого бою з польським 15-тим полком Львівської дивізії і 1-им полком стрільців Великопольських позиції українських військ біля сіл Басівка та Оброшино були втрачені.

Опис підпільної типографії УПА та подій 1955 року

Село Басівка розташоване на захід від міста Львова на відстані 5км. У 40-50 роках XX ст. деякі військові інженерні споруди у Басівському лісі використали вояки УПА. На місці двох бліндажів була створена підпільна типографія, де зараз діє музей-криївка. Вона розташована у лісовому масиві на віддалі 1.3км від села.

Саме у цьому місці 16 серпня 1955 року відбувся останній бій на теренах Львівщини групи вояків УПА із загоном НКВД. Сили були не рівні. Чисельна перевага загону карателів дала можливість оточити село потрійним кільцем. Група упівців складалася з трьох чоловік: командира Гнатіва Михайла (псевдо "Скорий"), Янкевича Степана (псевдо "Крук") і Кулик Володимири (псевдо "Андрійка"). Повстанці не мали жодної можливості на прорив і не мали права на швидку загибель, бо треба було знищити архівні матеріали УПА. "Скорий" і "Крук" тримали оборону, а "Андрійка" спалювала документи. Карателі, побачивши, що повстанці живими не здадуться, позакидали їх гранатами. "Скорий" загинув, а "Крука" і "Андрійку", поранених і непритомних, забрали у тюрму на Лонського.

Володимира Кулик вижила і мала щастя жити ще й у незалежній Україні. Саме вона й розповіла про підпільну типографію, розташовану у лісі біля села Басівка. З її розповідей, споруда складалася з двох підземних приміщень, які були з'єднані підземним ходом. У меншому із них знаходились друкарські машинки. У різний час у криївці були такі повстанці, як Гнатів Михайло, Янкевич Степан, Кулик Володимира, Гайовська Люба, Качмарик Михайло, Мікльош Мирон, друкарка Зоряна, Микитка Іван, Пришляк та інші. Друкували упівці у цій криївці різні пропагандистські матеріали до 1953 року.

Створення музею-криївки у селі Басівка

Після 1955 року про криївку забули і довгий час про неї ніхто не знав. У 70-тих роках XX століття вона частково провалилася і була практично знищена під час пошукових робіт працівниками КДБ СРСР. 16 серпня 2009 року жителі села Басівки посвятили місце під встановлення пам'ятного знаку, який було відкрито 22 серпня 2010 року. У посвяті місця брала участь "Андрійка", але до відкриття вона не дожила. Та завдячуючи їй були відкриті невідомі сторінки боротьби за незалежність України групи повстанців "Скорого" і "Рути".

Музей було відкрито і освячено на початку вересня 2014 р., у той час на урочистостях були присутні представники влади, духовенство, працівники лісової галузі і діячі визвольного руху. Криївка була відтворена за описами Володимири Кулик у такому самому вигляді, якою вона була під час діяльності повстанців. Підземелля складалося з двох основних приміщень, між якими був прокладений тунель довжиною 30м. У одній кімнаті працював і проводив наради провід повстанців, а у іншій вели документацію жінки-друкарки. Маршрут сюди складається з двох частин: від готелю "Гранд Резорт" лісом щебеневою дорогою можна проїхати 650 метрів до облаштованої стоянки автомобілів, а потім пішки лісовою дорогою через тунель під залізничною колією ще 630 метрів до криївки.

Після відтворення криївки у 2014 р. тут знаходилися піч, каганці, друкарські машинки і побутові речі повстанців. У тунелі була розміщена міні-каплиця, одним із експонатів якої був "Молитовник українського народу" (1947 р.). У криївці облаштували музейну кімнату, де розмістили накази про нагородження упівців та фото із зображеннями нагород, тут також зберігалася брошурка "Літопис УПА", світлини та листи повстанців. Відомо, що у тут знімали кінострічки – "Історія однієї криївки", "Останній бій в Басівці" та інші.

Однак, музей згорів дощенту 2 січня 2017 р., причому директор Іван Попович вважає, що пожежа – це результат навмисного підпалу. Імовірно, згори через віддушини залили якусь горючу речовину та здійснили підпал. Ця сумна подія трапилася після того, як відзначали 108-му річницю від дня народження Степана Бандери.

Відразу після знищення розпочались роботи з відновлення музею, і вже на початку 2018 року він знову приймав відвідувачів. Неодмінно завітайте сюди, щоб послухати розповіді про життя повставнців, зрозуміти у яких надзвичайно складних умовах вони жили і боролись, насолодитись красою і тишею лісу та послухати спів птахів. У хорошу погоду варто навідатись до пам'ятки природи – п'ятистовбурного дуба, що росте за сто метрів на захід звідси. Зручно поєднати відвідини музею у одноденну мандрівку із оглядом костелів у Наварії на Годовиці, відвідинами палацу та дендропарку у Оброшино.

Джерело: інформаційний стенд

Andrij