Церква Собору Пресвятої Богородиці у селі Батятичі Львівської області була зведена у 1788 р. (за деякими даними – у 1783 р.) у стилі галицької школи народної архітектури. Вона є одним із трьох храмів великого села, дещо молодша від церкви св. Юрія. Споруда розміщена у центрі села, обабіч від головної дороги, сюди веде коротка бічна вуличка. Третій, наймолодший храм, філіальна каплиця св. Ядвіги, розташована на роздоріжжі у дальньому західному кінці поселення.
Дерев'яна церква – тризрубна, до презбітерію прибудовані ризниці, а до бабинця – присінок, який накритий великим двосхилим дахом, що містить напівкруглий фронтон. Храм на карнизі оперезаний доволі широким піддашшям. Церква увінчується трьома шоломоподібними банями з маківками. Її головний вхід розташований із заходу, а додатковий – з півдня, який спрямований у наву. Для забезпечення достатнього внутрішнього освітлення у стінах нави і бабинця розташовані два яруси вікон. Карнизи старовинної споруди дуже широкі і виділяються, як і вікна, темним кольором. Зовнішні стіни церкви вкриті фарбованим ґонтом стриманого кремового кольору, через це тут дуже важко побачити зруб. Близькі за конструкцією храми можна побачити у Городку, Черепині, Комарно.
З посеред інших дерев'яних церков цей храм виділяється вельми великими розмірами. Дуже цікавою особливістю є круговий балкончик-галерея на верхівці центральної бані, навколо ліхтаря, що практично не зустрічається у дерев'яних церквах. Залишається запитанням, невже туди можна піднятися зсередини храму? Збереглися численні старовинні артефакти. Двері до храму старі, масивні дерев'яні зі старовинними замками. Одвірок головних дверей зверху майже суцільно вкритий інскрипціями на церковно-слов'янській мові. Також бачимо табличку страхового товариства "Дністер", очевидно, храм раніше був застрахований. Хрести на банях сучасні, а от хрест над присінком, схоже, старовинний. Справа, біля південних дверей стоїть автентичний надмогильний кам'яний хрест козацького типу, щоправда трохи пошкоджений, проте дбайливо побілений і оточений бруківкою.
На церковне подвір'я ведуть вхідні дерев'яні ворота, які накриті високим чотирисхилим дахом, який формою схожий на бані церкви. Схоже на те, що ці ворота також є старовинними. У північно-західному напрямку від храму знаходиться велика одноярусна дерев'яна дзвіниця майже кубічної форми з арковими отворами, накрита шатровим верхом, яка була збудована разом із церквою у 1788 р. Дзвіниця, імовірно, каркасної конструкції, проте вона вертикально ошальована дошками, тому каркасу не видно.
Відомо, що у 1900 р. тут проводилися реставраційні роботи, в цей час митець-маляр Теофіль Копистинський здійснив внутрішні розписи церковних стін. При радянській владі, у 1955 р. церква була зачинена, її приміщення використовувалося як колгоспний склад, а згодом – як сільський музей.
У 1989 р. храм відновив свою діяльність і був переданий греко-католицькій громаді. Можна констатувати що святиня добре доглянута, немає недоречних "осучаснень". Церковна територія велика, забудова знаходиться на значній відстані, вулиця теж широка, тому храм зручно оглядати з різних сторін. З боку фасаду біля дзвіниці ростуть кілька великих ясенів, з іншого боку дерева відсутні. Поруч знаходиться також цвинтар.
Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці у Батятичах є діючим храмом, одним із зразків народного сакрального зодчества кінця XVІІІ ст. у Галичині, відзначається своєю монументальністю, відноситься до єпархії УГКЦ і належить до пам'яток архітектури місцевого значення. То ж, відвідуючи старовинну Кам'янку-Бузьку, неодмінно завітайте також у Батятичі.
Andrij
