Церква святого Івана Хрестителя у селі Коросно поблизу Перемишлян датувалась 1865 роком. Її збудували під проводом місцевого пароха, відомого громадського діяча-москвофіла та посла до Галицького сейму о.Івана Наумовича. Він наполіг на будівництві мурованої споруди (селяни хотіли придбати готову дерев'яну у іншому селі) і своєю кипучою енергією та пошуком меценатів зміг втілити задумане у життя. У селі часто змінювалися священики, та найвідомішим із них був священномученик о.Омелян Ковч, котрий прибув сюди у 1921 році. Церкву звели на головній вулиці великого, розгалуженого села, на відстані 350 м від сучасних руїн римо-католицького костелу та за 1 км від головної автодороги. Мурована тридільна святиня невеликого розміру, своїми формами повторяла класичні конструкції дерев'яних церков. Всі три об'єми храму були накриті невисокими шатровими дахами із бляхи, увінчані маківками з хрестами на високих глухих ліхтарях. Дах центрального об'єму (нави) був дещо складнішої форми, двоярусний. Бічні стіни були прорізані невеликими вікнами з арковими завершеннями. Фасад храму містив вхідні двері та велику нішу з образом Ісуса Христа над ними. Ще однією особливістю було велике приміщення-захристія, прибудоване до вівтарного об'єму. Поза тим, споруда не містила практично ніякого декору і виглядала дуже стримано і скромно.
При вході на церковну територію стоїть невелика дзвіниця стінового типу, котра датується 1885 роком. Вона двоярусна, і містить по два прорізи для дзвонів у кожному ярусі (схожа за формою є неподалік, у селі Ушковичі). Трикутний фронтон дзвіниці увінчаний простим, аскетичним хрестом із металевих полос. Дзвіниця зберегла старовинні дзвони з початку 20 століття. Та найцікавішою, унікальною деталлю дзвіниці є різьблена у камені фундаційна таблиця, вмонтована у фронтон. Табличка містить рік побудови дзвіниці (1885 з Андріївським хрестом посередині), зверху - напис ІНЦІ, а по боках – J(esus) та Ma(ria). Інша площа таблиці вкрита підписами, імовірно, фундаторів дзвіниці. Написи відзначаються химерним поєднанням кириличних та латинських літер, можна відчитати імена – Ясінський, А.Кониський, Соколовський, A.Kraus, Anton Tropp(и), Кс Корнил... Подібні таблички не рідкість у старих дзвіницях, однак дана відрізняється особливою колоритністю, адже "писана" різними почерками, як альбом чи листівка.
Станом на 2021 рік старої церкви уже не існувало, її розібрали, на цьому місці стоїть цілком новий храм інших форм та розміру. Дзвіниця поруч із церковною брамою все ще стоїть, одна її видовищність суттєво втрачена через прибудову впритул допоміжної споруди. Від церкви веде бічна вулиця, котрою можна потрапити до старого сільського цвинтаря.
Petro
