Церква св.Миколая (с.Жуличі, Львівська обл.): карта, фото, опис

Потрапити у село Жуличі можна з заходу, сюди веде відгалуження від автодороги Золочів – Почапи – Білий Камінь – Підлисся – Ожидів. Перша письмова згадка про село датується 1432 роком, а вже у 1588 році у одному з церковних документів бачимо уривок про жулицького священика, отже, у той час тут уже існував храм та парафія. Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького на Жуличі напали татари і спалили місцеву церкву (очевидно у той час вона була дерев'яною).

На початку 18 століття церкви околиці прийняли унію. Тоді місцева парафія підпорядковувалась Білому Каменю. Переважно один священик служив у двох селах – у Жуличах та у недалекому селі Городилів. У часи розгулу войовничого радянського атеїзму церква у Жуличах залишилась діючою. Попри неодноразові спроби влади її закрити, місцеві мешканці не допустили цього. Зараз у храмах обох населених пунктів почергово моляться представники громад УГКЦ та ПЦУ. У селі служили численні священики, які залишили про себе добру пам'ять також як меценати, учасники чи керівники просвітницьких та національно-патріотичних орґанізацій. Це, зокрема, Семен Шашкевич – дід видатного священика та поета Маркіяна Шашкевича. Отці Михаїл Захаріясевич, Николай Пачовський – активні діячі просвітницьких товариств, служили тут у 19 – початку 20 століть і поховані на місцевому цвинтарі. А у 20 столітті добру славу після себе залишили о.Володимир Лешньовський, о.Василь Кедринський. Священики Володимир Лиско, Іван Пачовський (брат поета Василя Пачовського), Володимир Квасниця служили у місцевій церкві за часів радянської влади.

Сучасна церква св.Миколая у Жуличах розташована на великій ділянці у центрі села, де вулиця повертає зі східного напрямку на північний. Храм датується, за одними даними, 1852, проте інші джерела подають значно пізніший, 1900 рік. Друга дата видається більш імовірною, споруда виглядає як типова межі 19-20 століть, або можливо, у той час вона була ґрунтовно перебудована. Церква хрестова у плані, розміром 25х16м, орієнтовна вівтарем на схід. Стіни тиньковані, дахи покриті оцинкованою бляхою та пофарбовані. Перехрестя увінчане шоломовидним восьмигранним куполом на високому барабані. Зверху на ньому встановлена маківка з відкритим ліхтарем. Стіни та барабан досі зберегли ориґінальні дерев'яні вікна з густими перетинками. Храм має мінімальну кількість декору, він практично зводиться до двох ніш на фронтоні та у вівтарній частині, рельєфного карнизу та маківки. На краях фронтонів стоять кам'яні хрести, а на куполі - металевий.

На північний захід від храму встановлена дзвіниця стінового типу. Вона витримана у іншому стилі, дуже строга із прямокутними функціоналістичними формами. Дзвіниця містить три прорізи для дзвонів. Надзвичайно красиві навколишні місця по обох берегах Західного Бугу, що належать до Національного Природного Парку "Північне Поділля", будуть цікавими також для велосипедних та пішохідних мандрівок. Зовсім близько до Жулич оглянути варто, зокрема, села Єлиховичі, Ушня, а також пам'ятку природи – комплекс гір Жулицька-Висока-Сторожиха.

Roman