Церква Воздвиження Чесного Хреста у селі Городилів поблизу Золочева виділяється серед храмів навколишніх сіл як своїм поважним віком, так і архітектурними особливостями. Про храм збереглися численні свідчення у старих протоколах єпископських візитацій та інших документах, опрацьованих дослідниками, зокрема о.Дмитром Блажейовським, Василем Лабою, о.Юрієм Юречком та іншими, що дозволяє детально відтворити історію святині. Зокрема, відомо, що раніше тут існували два дерев'яних храми-попередники. Перший із них був збудований ще у 1705 році, ця споруда прослужила близько 150 років, однак у 1761 році була знищена пожежею. Ще того ж року була зведена нова будівля, також дерев'яна. Збереглися детальні описи богослужбового та іншого майна, земельних ділянок, які належали церкві. Про саму ж парафію у Городилові перші згадки датуються ще 1705 роком. Згідно документів, знайдених у Римі, це була греко-католицька громада, що підпорядковувалась деканату у Білому Камені та архієпископу Йосифу Шумлянському.
Цікавим фактом є те, що у кінці 18 століття парохом Городилова (і сусідніх Жулич) був о.Семен Шашкевич – дід Маркіяна Шашкевича (згодом його перевели на парафію села Ясенівці). Тут же народився і певний час служив парохом у Городилові та кількох навколишніх селах також батько Маркіяна.
Одним із наступних священиків був о.Михаїл Захаріясевич, власне за його душпастирства і почалося будівництво теперішнього мурованого храму у 1867 чи 1868 році. Ця дата досі не є однозначною, деякі дослідники та документи вказують 1858, 1873 і навіть 1811 рік. Власне остання цифра і викарбувана на зовнішній стіні церкви, одна не зважаючи на таке, здавалося б, незаперечне, свідчення більшість думок сходяться все ж на першій з вищезазначених дат. Та й зрештою, всередині на стіні апсиди є ще один напис, котрий подає 1868 рік. У храмі збереглися рідкісні артефакти – портрети фундаторів (ктиторів) церкви. Це Антоній Ганьошин (1817 року народження) та Герасим Сембай (1822). У 1868 храм освятив митрополит Спиридон Литвинович, а роботи з внутрішнього оздоблення були завершені у 1875 році.
Церква Воздвиження Чесного Хреста – дводільна, складається з квадратного об'єму нави і дещо вужчого бабинця. Вівтарна апсида, орієнтована на схід – невелика, тригранна. Церква впадає у вічі масивним, суворим виглядом товстих стін. Невеликі вікна з напівциркульними завершеннями розміщені у верхній частині муру, досі збереглися ориґінальними. Фасад храму з невисоким фронтоном розділений трьома пілястрами і містить кругле віконце посередині та образ Святої Родини у ніші на фронтоні. Дах низький, двосхилий, з металевими хрестами на кінцях, вкритий бляхою. Храм не містить куполів, проте по центру бачимо велику, масивну вежечку-сигнатурку костельного типу, яка по суті є його головним декоративним елементом. Восьмигранна башта має два ліхтарі, з глухими вікнами, увінчана маківкою зі старовинними хрестом і повністю обшита бляхою.
Комплекс церкви гармонійно доповняє велика двоярусна надбрамна дзвіниця стінового типу, 1894 року побудови. Нижній ярус містить браму, а верхній – три аркові прорізи для дзвонів, розмежовані пілястрами. Зверху знову є невеликий фронтон з фіґурою святого у ніші, а от хрест тут уже кам'яний. Станом на 2019 рік тут був лише один дзвін. Він датується 1927 роком і був відлитий у ливарні Якова Супрановського. Ще один дзвін конфіскували німецькі війська, а два інші були заховані і досі їх так і не знайшли. На сьогодні обидві споруди побілені комбінацією неяскравих білих та жовтих кольорів.
Після другого приходу радянської влади у 1944 році церква у Городилові доволі довго залишилась діючою. Спершу тут і у селі Сасів служив о.Володимир Лиско, однак вже у 1948 році він був репресований. Після того душпастирем став о. Петро Штурмай ще на 13 років. У 1961 році парафію офіційно скасували органи влади, а в храмі запланували влаштувати склад. Однак це розпорядження не було виконано, святиню просто зачинили. Деякі цінні богослужбові речі передали до Золочева у церкву Вознесіння Господнього, де вони й залишились.
На сьогодні Хрестовоздвиженська церква у Городилові – діюча, використовується почергово громадами УГКЦ та ПЦУ. Храм розташований на відкритому просторі у північній частині села, окремо від приватної забудови, далі іде коротка дорога через поле на село Жуличі, проте вона проїзна лише у суху погоду. Двір розміром 30х30м обнесений огорожею, вхід зі сходу через надбрамну дзвіницю. У безпосередній близькості від храму, південніше бачимо давній, однак добротний будинок, швидше за все це і є старовинна плебанія, котра збереглась до наших днів. Поруч на межі села знаходяться також будівлі колишнього колгоспу та сільський цвинтар. До самого ж Городилова добиратись слід із сходу, із Єлихович.
Petro
