Костел Найсвятішого Серця Ісуса у місті Львів був збудований у 1938 р. за проектом польського архітектора Лаврентія (Вавжинця) Дайчака та за участю скульптора Мар'яна Шпіндлера як римо-католицький храм у стилі модернізму (функціоналізму). Колишній костел знаходиться на північно-західній околиці міста Львова, у мікрорайоні Рясне-1, а точніше - місцевості Кам'янка - Батарівка.
З історії відомо, що будівництво планувалося у 1936 р. і передувало відзначенню 50-літнього ювілею діяльності тогочасного архієпископа римо-католицької церкви – Болеслава Твардовського. Спочатку храм планували збудувати на місці корчми, яка належала архієпископській курії (справді на старій мапі ще з кінця 18 століття бачимо поруч корчму), проте архітектор Дайчак придбав нову, зовсім іншу ділянку. Проект храму, який ми бачимо нині, було виконано на межі 1937-1938 рр. У вересні 1938 р. було освячено наріжний камінь, згодом у дуже короткі терміни, за кілька місяців костел збудували і накрили його дахом. Урочисте освячення храму планували здійснити 3 вересня 1939 р., однак якраз перед тим розпочалася Друга світова війна. Тому освячення було відкладено до закінчення війни. Так і було зроблено, та однак, цей католицький храм діяв дуже недовго, лише до 1946 р., пізніше, після виїзду більшості поляків до Польщі, його було закрито, а потім його приміщення за наказом радянської влади обладнали під склад.
Протягом десятків років будівля без належного догляду руйнувалась і являла собою сумне видовище. Лише після проголошення Незалежності України, у 1991 р. тут було здійснено реставраційні роботи, а саме приміщення храму передали греко-католицькій громаді мікрорайону Рясного.
У своєму архітектурному вирішенні костел – цегляна, із використанням залізобетону, тинькована, прямокутна у плані сакральна споруда, з широкою навою та вужчим від неї презбітерієм, що завершується півкруглою апсидою. Храм розташований посеред тісної забудови, до його фасаду підходить вуличка, яка згодом роздвоюється та огинає церковну територію з двох боків. Таким чином ця ділянка має форму схожу на трикутник зі зрізаною вершиною, де знаходиться брама. Вівтарна частина костелу зорієнтований на північний захід, а вхід – на південний схід. Храмове подвір'я перед головним входом із двох сторін оточене аркадами, які увінчані мініатюрними капличками зі скульптурами Ісуса Христа та Богородиці (скульптор – Мар'ян Шпіндлер). Ці аркади – доволі унікальне явище, колонадою храм перегукується, скажімо, з костелом у Теребовлі. До презбітерію з обох сторін прибудовані прямокутні у плані захристії. Головний храмовий фасад зі східчастим фронтоном – яскравий приклад функціоналізму. Тильний фронтон повторює такий самий силует. З двох сторін до головного фасаду прилягають круглі у плані вежечки зі сходовими клітками для підйому на хори, які дещо змягшують його різкі, прямокутні форми. Між цими маленькими вежами утворився невеликий ґанок, із півкруглою аркою над входом та терасою-балконом над ним. І знову ж цілком аналогічні вежечки, і теж з гвинтовими сходами всередині, повторені на тильному фасаді. Другий ярус головного фасаду має велике, напівциркульно завершене вікно. На других ярусах бічних фасадів знаходиться по 6 круглих вікон, натомість вікна бокових каплиць нижнього ярусу – великі, теж із напівциркульними завершеннями. Вежечки мають вузькі вікна, які стилізовані під бійниці. У апсиді натомість – 5 витягнутих, напівциркульно завершених вікон. На другому ярусі головного фасаду розміщена скульптура Ісуса Христа, яку також виконав вищезгаданий скульптор – Мар'ян Шпіндлер. Захристії мають невеликі бічні колонади, по аналогії з фасадною частиною.
Інтер'єр храму теж витриманий у строгому стилі конструктивізму, він перегукується з костелом у селі Переможне. Бічні стіни розмежовані колонами-пілонами на неглибокі ніші, ці колони тянуться до самого даху і переходять у тонкі, делікатні арки-склепіння. На цих склепіннях лежить перекриття з дерев'яних балок, воно цілком плоске, як і інших костелах доби функціоналізму. Очевидно, перекриття це дуже легке, тому й не вимагає великої потужності несучих конструкцій. Апсида храму перекрита невеликим конховим напівкуполом. Натомість зовні цього нічого не видно, дахи зроблені цілком традиційними: над навою дуже високий двосхилий дах, а над апсидою – маленький конічний. Після передачі приміщення греко-католицькій громаді були виконані нові розписи. І на щастя, це було вдалим – оздоблення витримано у спокійних, стриманих, пастельних тонах, та традиційній манері живопису.
Згідно з проектом архітектора Дайчака біля храму повинна була знаходитися висока дзвіниця з годинником, однак ця частина комплексу так і не була реалізована. Церква Найсвятішого Серця Ісуса у Львові нині є діючим храмом, який відноситься до єпархії УГКЦ, вирізняється оригінальністю та строгістю своїх форм і належить до пам'яток архітектури України. Хоча забудова навколишньої місцевості не надто стара і стосується, переважно, 20 століття, неподалік є ще два більш ніж столітні храми: церква Різдва Богородиці та церква св.Петра і Павла (остання – теж колишній костел).
Andrij
