Історія римо-католицької парафії в Рудках сягає початку XV століття. Згідно з переказами, посвячення першого костелу Божої Матері в Рудках здійснив єпископ перемишльський Петро Стшигоня Хшостовскі в роках між 1435 і 1450. Рудки знаходяться приблизно на півдорозі між Львовом та Самбором. На цій же трасі лежать Оброшин та Великий Любінь, де неодмінно слід оглянути маєток Львівських архиєпископів, палац Яблоновських-Бруницьких та десятки інших старовинних споруд.
Під час татарських нападів 1450 р. храм був спалений. На місці спаленого костелу був збудований новий костел св. Адальберта. У 1550 р. цей костел на декілька років зайняли аріани. На переломі XVI-XVII ст., завдяки Єжи Мадалінському, рудківському пану, зруйнована святиня була відібрана від єретиків і передана католикам.
У 1612 р., коли татари і їхні союзники плюндрували Русь і Поділля, гетьман Стефан Потоцький програв битву під Сасовим Рогом, а сам попав у неволю; тоді теж село Железниця разом з місцевим храмом було спалено. Шляхтич Єжи Чурилло знайшов у руїнах спаленого храму дивом врятовану ікону Божої Матері (типу Одигітрії) і перевіз її у глиб краю. Під час транспорту образу коні зупинились перед костелом в Рудках і, як передає послання, змушені батогом, не хотіли йти дальше, що визнано за волю самої Божої Матері. Тоді ікону помістили в головному вівтарі рудківського костелу.
У 1675 костел і плебанію знову спалили, на щастя, образ дивом знову не згорів. З часом збудували нову, дерев'яну святиню.
Через те, що рудківський костел кілька разів підпалювали наїзники, існувала небезпека спалення чудотворного образу. Вважалося також, що дерев'яна святиня є заубога для цінного Маріїного скарбу, тому ще 1655 р. почали будову теперішнього мурованого храму Успіня Пресвятої Діви Марії в стилі бароко, закінчення якого, по багатьох перервах, завершилось 1728 р.
В період тривання будови костелу його фундаторами були м. ін. Єндрей Стано, Міхал Урбаньскі, Анджей Міхалчевскі, Ян із Собєшова Собєскі (спочиває в тутешній крипті). Святиня була консекрована 1741 р.
Віками рудківський костел збирав незліченну кількість вірних, про що інформують хроніки парафії і культу Маріїної ікони. Серед відомих особистостей, перед Матір'ю Божою молилися королі Ян Казимир, Міхал Вісьньовєцкі, Ян III Собєскі.
Дякуючи Марії за Її чудову, більш як 300-літню присутність в Рудках, 2 липня 1921 р. св. Юзеф Себастьян Пельчар, єпископ перемишльський, коронував образ папськими коронами. В урочистості взяло участь багато духовних осіб і кількатисячне зібрання вірних обох католицьких обрядів. Свідоцтвом цього факту є кам'яна таблиця, поміщена в стіні презбітеріуму храму, яка знаходиться там по сьогоднішній день.
В підземеллях бічної каплиці рудківського костелу спочивають останки світової слави польського драматурга графа Олександра Фредро і членів його родини. Неодмінно відвідайте село Вишня, по сусідству з Рудками, де знаходиться родинний маєток сім'ї Фредрів, з палацом та великим парком. З родини Фредрів походить мати Митрополита Андрея Шептицького - Софія. У селі знаходиться ще одна видатна пам'ятка національного значення - дерев'яна церква свв.Кузьми і Дем'яна, на жаль зіпсована невдалим "євроремонтом".
Весною 1946 р. рудківський храм закрили, натомість образ вивезли до Польщі (до Перемишля). Після 22 років тодішній митрополит краківський кардинал Кароль Войтила разом із єпископом перемишльським Ігнацим Токарчукєм рекоронували Маріїну ікону як Королеву Бєщад із місцем знаходження в Ясеню. В 1992 р. образ вкрадено і по сьогоднішній день його не знайдено.
Під час радянського режиму костел виконував функцію гуртівні і складу міндобрив, в захристії зроблено ветеринарну аптеку. Постійними мешканцями храму були, передусім, стада голубів. Дах святині, а саме над бічними навами був серйозно ушкоджений, тому під час дощу вода руйнувала стіни і підлогу будівлі. Обладнання костелу було використано у світських цілях. Збезчещеними були також труни та останки Фредрів.
13 травня 1989 р. в рудківському костелі знову відправлено Святу Месу. Місяць після відкриття, в день санктуарійного відпусту (2 липня), парафія отримала свого першого душпастиря кс. Герарда Лірика, уродженця недалеких Мостиськ.
Вірні разом із священиком приступили до реставрації храму і до гідного порядкування обійстя. Потрібно признати, що це останнє потребувало великої детермінації через те, що неприхильність влади і місцевого середовища увесь час супроводжувало рудківських парафіян.
Завдяки ревності вірних, серед різнорідних робіт відновлено костел ззовні, а також багаторазово висушено внутрішню побілку. Доведено до порядку дерев'яну конструкцію даху і сам дах. Солідно відреставровано вежу-дзвіницю. Разом з цим обійстя святині було належно огороджено, а на території біля костелу збудували капличку Божої Матері, яка там колись існувала.
В 1990 р. перепоховано тіла Александра Фредри та інших членів його родини. Їхні гроби знаходяться в підземеллі, в каплиці Тройці Пресвятої, зліва від головного вівтаря.
11 листопада 1995 р. до Рудок повернулася копія чудового образу Божої Матері, створена в Торуню. Образ ввів до костелу і посвятив латинський архієпископ Львова Мар'ян Яворський. В урочистості взяло участь багато вірних і духовенство обох обрядів католицьких. 2 липня 1996 р. ікона Матері Божої була урочисто коронована архієпископом М. Яворським. Цей же ієрарх, 2003 р. реактивував Марійський санктуарій в рудківському костелі.
Теперішній храм має три нави. У не знищеному головному вівтарі, який є зафондований львів'янином Павлом П'ятковським, знаходиться чудотворний образ рудківської Божої Матері. Бічних вівтарів є 8, при цьому чотири в оригінальному стані. З лівої сторони знаходиться оригінальний амвон з II половини XVII ст. у вигляді човна. Біля вівтаря Хреста Господнього, в стіні є поміщений автентичний камінь зі Св. Гори Голгофи.
Біля костелу знаходиться вежа-дзвіниця, збудована в XVIII ст., яка колись мала великий годинник і три голосні дзвони, з яких зберігся один. Щоправда, повному огляду дзвіниці дещо заважають навколишні прибудови.
До римо-католицької парафії в Рудках належать такі місцевості: Рудки, Бенькова Вишня, Хлопчиці, Долобів, Луки (Конюшки Семенівські), Михайлевичі, Никловичі, Новосілки, Побережне (Ятвяги), Підгайчики. На сьогодні парафія налічує приблизно половину тисячі вірних, які мешкають у вище згаданих місцевостях, тому процес реставраційних робіт рудківського костелу є повільним, вимагає багато терпеливості і щедрості офіродавців.
У містечку можна ще оглянути ратушу, музей визвольних змагань, а також великий, та на жаль доволі занедбаний, дендропарк.
Джерело: інформаційний стенд у храмі
Natalka
