Церква Успіння Богородиці Пирогощої (м.Київ): карта, фото, опис

На місці, де зараз красується сучасний храм Успіння Богородиці Пирогощої, поблизу Флорівського монастиря, раніше знаходився один з найстаріших і найвідоміших храмів України, Пригорща. Про церкву вперше згадується у "Слові о полку Ігоревім". Церква зводилась протягом 1131-1135 рр. за часів правління великого князя Мстислава Володимировича, сина Володимира Мономаха. А закінчилось будівництво за правління Ярополка Володимировича у 1135 році. Цікаве також походження такої назви храму. Це була перша церква у Києві збудована з не поширеного на той час матеріалу – цегли, і без використання каменю. Найбільш вірогідно, що найменування храму походить від назви візантійської ікони "Пірготісс". На іконі було зображено Богоматір Одигітрію у повний ріст. У київській церкві ця ікона стала основною, і у "Слові о полку Ігоревім" розповідається як Ігор Святославич їде "до святої Богородиці Пирогощої". Напевне, князь мав на меті поклонитися уславленій святині та подякувати їй за своє звільнення з половецького полону.

За формою, це була проста прямокутна у плані споруда, з трьома навами і трьома апсидами перекритими півкуполами. Довжина храму – 24,7 м., ширина – 16,9 м. У західній стіні знаходились сходи на другий поверх. Глибина фундаменту – 4 м. Все це дозволяє зарахувати Пригорщу до стилю "візантійсько-романської доби". Всередині стіни храму прикрашали фрески, а підлога була вистелена мозаїчними плитами.

За припущеннями дослідників, церква Богородиці Пирогощої була головним храмом подільського Торгу. Нині церква розташована поруч із Гостиним Двором, пам'ятником Петрові Сайгайдачному і фонтаном "Самсон".

У 1240 році храм було зруйновано татаро-монгольською ордою Хана Батия. Наступне зруйнування церкви відбулось 1492 р., під час нападу Менглі-Гірея. У той час, було не просто знищено саму споруду, а вивезено з неї усе золото, срібло, хрести, понівечено ікони та образи і все спалено. До 1473 року про нього не має жодних згадок. А вже у 1474 році храм було відбудовано та урочисто освячено 30 березня київським митрополитом Михаїлом на кошти польської княгині.

Наступну згадку про храм Пирогощої знайдено у заповіті князя Богуша Федоровича Корецького 21 липня 1579 року. У ньому він заповів значну суму грошей на реконструкцію церкви на Подолі. Та цих грошей було замало, і вже через три роки становище святині було жалюгідне.

З XVII ст., розпочинається новий період у житті церкви Успіння Богородиці Пирогощої. 1613 року італійський архітектор Себастьяно Брачі проводить відбудову храму. Він надає їй рис притаманних ренесансу. Вперше, добудовано напівкруглі бані не по кутах споруди, а за сторонами світу, що характерно для українського храмового будівництва. На фасаді з'явились круглі віконця – люкарни.

Все це відбулось дуже вчасно, бо уже в 1620 році до церкви завітав патріарх Феофан з Єрусалиму, який відправив тут службу Божу 6 квітня. Він ж приєднав церкву до православної ієрархії та призначив Іова Борецького київським митрополитом.

Для столиці собор мав велике значення, ним опікувався магістрат, на погості за церквою ховали багатих вельмож, а при церкві діяла бібліотека, архів, богодільня.

У 1654 році тут відбулась урочиста подія, на якій на знак відданості московському цареві присягали українські козаки.

У 1718 році церква знову постраждала, цього разу від великої пожежі, що прокотилась Подолом. Відреставрували її тільки у 1721 році. У цей історичний період, прихожани започатковують нову традицію, розпочинати від церкви хресну ходу на свято Медового Спаса (1 серпня) та на Благовіщеня (6 січня). Протягом 1750-1772 рр. реставрацією храму займався український архітектор Іван Григорович-Барський. Він надав їй рис українського бароко. У 1772 році поставив поруч з храмом двоярусну барокову дзвіницю. На першому поверсі дзвіниці облаштували невеличку церкву ім.св.Варвари.

У 1779 році в церкві освячено вівтар св. Параскеви, у 1882 році споруджено шестиярусний іконостас. Та пожежа 1808 року завдала нищівного удару собору. Наступного року завалилась головна баня. У 1811 році реставраційні роботи перервала нова велика пожежа. За відбудову храму взявся київський архітектор Андрій Меленський. Він відбудував нову баню у класичному стилю, та на жаль, вона виглядала не зовсім гармонійно з габаритами храму. На заході споруди було прибудовано приміщення, що стало першим ярусом високої дзвіниці у стилі ампір, завершеної шпилем.

Після закінчення реставраційних робіт 1887 року, церква набула нового вигляду, від її старовинності та самобутності не залишилось і сліду.

У 1935 році храму Богородиці Пирогощої не стало. Її було зруйновано з метою розширення меж Контрактової площі. Та у ході археологічних розкопок 1976-1987 років, вдалося встановити, що фундамент храму лежить на глибині майже 2 м., отже належить будівлі XII ст.

Рішенням виконкому Київради 14 квітня 1989 року було схвалено відбудову пам'ятки архітектури у її первісному вигляді. Архітекторами Ю.С.Асєєв, В.П.Шевченко i В.Ф.Отченашко розпочато роботу 1996 року, а завершено у березні 1998 року. Зараз церква є діючою, і підпорядковується Українській православній церкві – Київському патріархату. Загалом, Київський Поділ насичений видатними пам'ятками старовини. Ряд із них уже було згадано вище, а на південь, на вулиці Покровській, розташувались перлина козацького бароко - Покровська церква та а також - дзвіниця церкви Миколи Доброго. Якщо ж піти у північному напрямку - потрапите до церкви Миколи Притиска, контрактового будинку та т.зв. будинку Петра I. І це ще далеко не все. Для зручної навігації достатньо відкрити лише карту Дримби...

Beata