Костел колишнього села Гутисько (ліс між с.Раковець та Суходіл, Львівська обл.): карта, фото, опис

Колишнє велике польське село Гутисько (Суходілське) розташовувалось серед багатокілометрового (одного з найбільших на рівнинній частині Львівщини) лісового масиву на південь від Львова. Станом на початок 40-х років XX століття тут мешкало біля 600 жителів. Основна дорога до поселення вела вздовж струмка Басарів зі сходу, із Суходолу. На жаль, вже за кілька років по тому село було практично знищене в рамках українсько-польського протистояння під час Другої Світової війни. У 1944 році під час відплатних акцій за напади загонів Армії Крайової на села Глібовичі та Черепин вояки ОУН-УПА напали на Гутисько, вбили частину мешканців, а саме село спалили. Подібна доля спіткала і менше поселення Мєдзяки, розташоване теж у лісах за кілометр на південь звідти.

Зараз на місці села – велика галявина, частково вкрита молодим лісом та чагарниками, вціліло кілька будівель, ці землі орендуються приватним мисливським господарством. До Гутиська можна потрапити дорогою із села Суходіл, яке само, у свою чергу, є вельми віддаленим від "цивілізації". Дістатись сюди можна також з заходу, подолавши кілька кілометрів не надто хороших лісових доріг. Головна дорога починається на північній околиці села Раковець і прямою, як стріла, лінією на південний схід заглиблюється у ліс, підіймаючись на вододіл річок Суходілка та Зубра (обидві - басейн Дністра). Це вже 4км (60%) дороги і досі заблудитись практично неможливо. Тут необхідно різко повернути на південний-захід, пройти кілометр по вододілу і вже значно менш помітною дорогою подолати останні 2 кілометри у попередньому південно-східному напрямку до західного краю вищезгаданої галявини. Це все легко описати, але на місцевості може виявитися не настільки простим, адже малопомітні лісові дороги мають численні розгалуження, а рельєф на вододілі виражений слабо. Цей шлях хоча і довший, проте до вищезгаданих сіл, Раковця чи Новосілки, легко дістатись громадським транспортом.

Врахуйте, що наведений маршрут до Гутиська вельми неблизький - біля 8 кілометрів лише в один бік, і містить на початку затяжний підйом. На жаль, на першій половині дороги, періодично курсує важка техніка, тому у вологу погоду та міжсезоння значні її ділянки перетворюються на непролазне багно, котре необхідно обходити лісом. Тут немає гущавини та бездоріжжя, однак на другій половині маршруту важливо не пропустити потрібні повороти. Дуже помічним буде GPS навігатор і навіть не думайте зрізати кути: ліс лише на мапі плоский, а насправді – порізаний глибоченними ярами. Можна спробувати подолати маршрут і на велосипеді, але виключно під час тривалої сухої погоди у теплу пору року. У цьому випадку зручно поєднати відвідини цих місць також з Кугаєвом, Вовковом чи Підтемним. Шлях до Гутиська з Раковця проілюстрований на мапі:

Власне костел колишнього села Гутисько розташований у лісі у північно-західній частині неіснуючого тепер поселення. Він не позначений на мапах 20-30 років, тож імовірно був зведений вже у 30-х роках XX століття. Невелика споруда розміром біля 6х12 метрів була типовою для тих часів, не відрізнялася особливою пишністю та багатством. Прямокутна базиліка з двосхилим дахом зведена з цегли і потинькована. Фасад рівний з високим фронтоном, що несе на собі невибагливий неоготичний декор із цегли та увінчаний кам'яним хрестом. На фасаді виділяється портал з завершенням у вигляді стрілчастої арки, вище – невелике кругле віконце. Бічні стіни містять по одному вікну та підперті контрфорсами.

Час не пошкодував цей храм. Дах давним-давно впав, від нього не залишилось і сліду. Вівтарна частина також обвалилась, утворивши величезну купу уламків. Бічні стіни ще частково стоять, проте теж інтенсивно руйнуються. Найміцнішою виглядає фронтальна стіна. Храм розташований, по суті, у лісі, тому бажаючим пофотографувати його варто навідуватись сюди у сонячний день, але у час, коли на деревах немає листя - навесні, взимку чи восени. Перед фасадом костелу ростуть дві великі липи, а повалена вівтарна частина вже заростає молодими деревами віком 10-20 років.

Римо-католицька каплиця у Гутиську є пам'яткою архітектури та історії, достойна відновлення та реставрації, що, однак, видається на грані фантастики. Варто оглянути також фраґментарно уцілілий цвинтар, що розташований за 100м на захід від храму, по інший бік колишньої дороги. Своїм стилем костел дещо перегукується зі схожою каплицею 1913 року у Кугаєві, яка також стоїть у руїнах. І доречі, ще одним, коротшим (5км) варіантом добирання сюди є старт у селі Поляна, однак такий маршрут нами ще не перевірений і не можемо поки що його рекомендувати.

Petro