Будинок лікаря Гампера (м.Маріуполь, Донецька обл.): карта, фото, опис

Колись гостроверхий дах будинку лікаря Ґампера у Маріуполі, що височіє над морем одноповерхових будівель Слобідки, відразу впадав у очі. Тепер же розрослися крони акацій і майже повністю приховують його, якщо дивитися, стоячи над кручею, з боку Торгової вулиці. Стіни, складені з червоної цегли, стилізований малюнок кладки, вузькі вікна "під старовину", прибудова у вигляді вежі середньовічного замку... Подейкують, що тут був костел. Але насправді, цей будинок спочатку призначався для житла. На рубежі XIX і XX століть тут жив і лікував людей маріупольський лікар Сергій Федорович Ґампер.

Він народився в 1859 році в нашому місті в родині лікаря, який займав посаду судово-медичного експерта, потім був лікарем і викладачем Маріупольської чоловічої гімназії і, звичайно, "пользовал", як казали тут у давнину, тобто лікував, своїх співгромадян від недуг. Сергій Ґампер здобув середню і вищу освіту в Харкові: після закінчення гімназії він вступив на медичний факультет Харківського університету. Завершивши навчання в університеті, тільки через два роки з дипломом лікаря приїхав на батьківщину - до Маріуполя і зайняв посаду свого батька. Через невеликий проміжок часу молодий лікар відправляється в Петербург на кафедру терапії Військово-медичної академії.

Отримавши диплом доктора медицини, він міг би залишитися в столиці і зайняти професорську посаду, але, мабуть, вважаючи, що в рідному місті принесе велику користь, повертається в Маріуполь; тут доктор Ґампер працював два десятиліття з невеликим, аж до своєї смерті, яка настала на початку 1911 року. До цього сумного моменту він був головним лікарем Маріупольської повітової земської лікарні.

Зараз поряд з будівлею сусідять ряд малопривабливих сараїв і напівзруйнована двірницька, а раніше до "готичного" будовою примикав великий двір з садом, обгороджений значно огорожею. До середини двору можна було проникнути тільки через ворота повз двірницьку, де удень і вночі чергував сторож. Перше, що впадало в очі відвідувачам, був басейн, в якому плавали лебеді.

За часів НЕПу будинок орендував якийсь підприємливий маріупольський обиватель, який намагався налагодити виготовлення ковбас. У це можна повірити, так як донині в одному з підвальних приміщень збереглися гаки для підвішування яловичих і свинячих туш. Оскільки колишні власники в роки революції емігрували за кордон, будинок перейшов у комунальну власність. Його приміщення зайняли кілька сімей. У період окупації Маріуполя гітлерівцями нібито приїжджав син доктора Ґампера. Нові мешканці переполошилися, думали, виселять та ще й покарають. Але спадкоємець ніяких рішучих дій не вжив, тільки попросив берегти будинок до кращих часів. Тож і нині будинок на Ґамперівському узвозі, як іще називають споруду, є однією з визначних цікавинок Маріуполя.

2000001487