Вілла Войцеха Венца (вул. Е. Ожешко, 11, м.Львів): карта, фото, опис

Архітектурна домінанта короткої львівської вулиці Е.Ожешко – велика двоповерхова вілла Войцеха Венца на куті з вул. Гіпсовою, зведена у 1907 році за проектом архітектора Людвіка Вельтце (власне цей проект – найкращий серед робіт архітектора). Першим власником будинку був поліційний радник Войцех Венц. На початку 20-х років XX століття вілла перейшла у власність Зигмунта Радзимінського (1843-1928) – польського історика, дослідника генеалогії та геральдики. Радзимінський - випускник Київського університету, багато років прожив на Волині, а з 1904 жив і працював у Львові (від 1909 - у віллі "Люба" на нинішній вул. Коновальця, 92.). Помер у 1928 році, похований на Личаківському кладовищі. Наступним і останнім власником вілли перед приходом радянської влади, у 1926-1946 роках, був видатний польський філолог та лінгвіст Єжи Курилович (1895 - 1978), завідувач кафедр індоєвропейського мовознавства та романської філології у Львівському університеті. Курилович – автор ряду з праць теорії мови, фонетики, морфології. У 1946 році виїхав до Кракова, де продовжив наукову діяльність.

Вілла архітектурно нагадує невеликий, дещо похмурий замок, чому особливо сприяє наріжна кругла вежа з гострим конічним шпилем та флюгером. На невеликому сталевому флюгері висічений рік спорудження будинку – 1907. Стіни зведені з темно-червоної цегли з численними вставками світло-сірого каменю, частково, потиньковані. Будинок відзначається багатим декором, характерною особливістю є його велика різноманітність – усі 4 фасади, вікна, дахи оформлені по-різному та асиметрично. Споруда містить два повноцінні поверхи, цокольний поверх з окремими входами, який у давнину мабуть призначався для господарських потреб та прислуги. Деякими деталями будинок перегукується з близькими сусідами - величною аптекарською віллою та віллою "Любань".

Головний фасад споруди виходить на вул. Ожешко. Він містить ряд високих вікон оформлених різноманітними кам'яними та цегляними сандриками. Сходова клітина містить найбільше вікно і ззовні виділена чимось схожим на слабовиражений ризаліт, завершений високим фронтоном з неоготичними сходинками. Та все ж основною домінантою цього фасаду є веранда з бочкоподібною колоною з різьбленою капітеллю, куди ведуть двомаршові сходи. На веранді зберігся автентичний кований ліхтар, металеві стяжки склепінь, а зверху – чудовий маленький балкончик. Можна побачити похилі підвіконня з цегли, дахівки та керамічних плиток та металеві підставки для квітів (на другому поверсі). Вхід на цокольний поверх, відділений похилим міні-карнизом з кераміки, теж має веранду та оформлений рустом. Цей фасад наполовину потинькований (так було від початку), але, на жаль, частина тиньку клаптями пофарбована невластивими блідо-бузковими та білими кольорами. Оригінальний колір тиньку на всіх фасадах - блідо-жовтий. Стіни містять численні вставки великих кам'яних блоків, що дуже оживляє вигляд будинку.

Кут вілли, як було зазначено вище, оформлений стрункою, навіть непропорційно тонкою щодо розмірів будинку, округло-восьмигранною вежечкою. Вона містить по три вікна на кожному поверсі, на рівні цоколя - вхід, відповідно кутові кімнати зсередини мають еркерні виступи. Карниз під шпилем містить геометричний рельєф. Другий, трохи простіший, фасад виходить на вул Гіпсову. Його принадами є: балкон на рівні другого поверху з кованими перилами та кронштейнами (радше декоративними, ніж силовими), ряд вікон з арковими склепіннями з цегли, одне подвійне вікно. Тут на рівні підвіконня першого поверху архітектор вмістив ряд великих керамічних плиток, які гармонійно вписались у екстер'єр. Обидва парадні фасади виходять на світлу південну сторону. Північно-східна та північно-західна сторона будинку значно простіші, цілком потиньковані, однак не виглядають занедбаними і непропрацьованими, на противагу багатьом іншим львівським кам'яницям. Тут міститься ще один вхід зі сходинками, балкончик, і ще один більший балкон, доданий імовірно вже у наші часи. На ступінчастому багатосхилому даху збереглися численні високі автентичні комини.

Колишня вілла Зигмунта Радзимінського у Львові нині поділена на квартири між кількома власниками, які не тільки мають окремі входи, а й навіть поділили на три-чотири частини мікроскопічне подвір'я навколо будинку. З одного боку це й добре, адже станом на 2019 рік вілла все ще перебувала у, відносно, задовільному стані. Щоправда вже зникла дахівка, стоїть примітивна бляха, на горищі орґанізовані додаткові кімнати з мансардними вікнами, вікна і деякі двері замінені на сучасні. Втрачена автентична огорожа, нова геть "євро", та ще й встановлена клаптями, проте основна маса декору все ще збережена і стіни досі без пінопластів. Стан інтер'єрів, на жаль, невідомий. Стиль, у якому виконаний цей будинок, був популярним на початку 20 століття, адже лише тут, на Новому Світі та Кастелівці, бачимо кілька подібних вілл. Це, перш за все, вілла Вінцента Равського (вул. Т.Чупринки, 61) та К. Дзядоня-Дзелінського (там же під номером 21). Схожою є і вілла (тепер музей) Олекси Новаківського навпроти церкви св.Юра.

Roman