Вілла Юліана Макаревича у місті Львів була споруджена у 1909 р. за проектом будівничого Людвіка Вельтце у оригінальному стилі раціональної сецесії (модерну). Будинок знаходиться у кінці вулиці Драгоманова по її парній стороні, значно далі від центру, ніж розкішний палац Дуніковських. З непарного ж боку вулиці, навпроти, знаходяться цікаві та старовинні вілли Порембовичів та Гіжицьких. Будинок розміщений на ділянці з ухилом у бік вулиці, тож його два фасади мають по два поверхи, а інших сторін він – одноповерховий. Будівля не має "жодної рівної стіни". Вся вона вкрита виступами, нішами, вежами з шпилястими дахами, ризалітами з фронтонами. До головного входу ведуть невисокі сходи, поруч інші двері ведуть у цокольний поверх. На жаль, фасад з боку вулиці постає у дещо невигідному світлі, оскільки він майже повністю закритий великими туями. Зовнішні стіни будівлі зберегли велику кількість декоративних елементів: ковані віконні решітки та дашок над входом, деревяні двері з цікавою фурнітурою, велике панорамне вікно на південно-західному фасаді. Вікна будівлі дуже різні – одинарні, потрійні, вузькі вікна-щілини, з арковими та прямокутними завершеннями. Майже всі вони збереглися з ориґінальною столяркою та фурнітурою. Шпилясті дахи на сьогодні вкриті натуральною черепицею, на них містяться також численні комини з червоної цегли. Стіни будівлі – тиньковані, станом на 2019 рік пофарбовані жовтою барвою.
Але найцікавішими власне у цій віллі є інтерєри. Відразу за входом бачимо широкі, розкішні сходи з дерева, з фігурними, масивними дерев'яними поручнями. На міжповерхові сходовій клітині знаходиться справжній скарб - великий вітраж у вигляді геометричного орнаменту з ромбів і кіл. В центрі відтража, біля зображення вази з квітами стоїть клеймо виробника. Це відома своїми творами фабрика вітражів Желенського у місті Краків. Пройшовши сходами далі, потрапляємо у великий передпокій. Його окрасою є величезний плафон на всю стелю з масивними дерев'яними рамами, між якими знаходяться скляні вставки. Немає інформації, чи сюди колись проникало денне світло, чи воно було електричним. Наразі плафон темний. Вставки зі скла не оригінальні, вони були виконані вже у радянські часи студентами котрогось із художніх навчальних закладів. З вестибюлю двері ведуть до головної зали, і тут на нас чекає справжнє диво. Стеля, обрамлена ліпниною, містить кілька великих панелей зі зображеннями хлопчиків-путті, оточених багатим орнаментом. Ще однією окрасою великої зали є масивні дверні рами з різьбленими карнизами. Тут є ряди фігур за сценами міфології, голова хлопчика у квітковому орнаменті, тощо. Необхідно зазначити, що розкішні інтер'єри цього будинку вимагають професійної реставрації та збереження, як цінна мистецька пам'ятка початку 20 століття.
Величезна, як для середмістя, ділянка площею майже 0.6 га зайнята старим парком і обнесена огорожею. Один заїзд для карет та автомобілів знаходиться у дальньому кутку маєтку (з боку вул. Коцюбинського). Він веде до великого допоміжного приміщення, яке теж цікаве своїм виглядом та інтер'єрами, хоча звісно ж суттєво поступається головній будівлі. Обидні будівлі з'єднані критим переходом, який був зведений вже у радянські часи. Ще один гараж (імовірно добудований пізніше), бачимо біля головного входу.
Власник маєтку Юліан (Юліуш) Макаревич – це польський правознавець, криміналіст, академік, професор кримінального права, ректор Львівського університету та сенатор Речі Посполитої. Він народився у 1872 році у Самборі у сім'ї залізничного інженера Спиридона Макаревича та Емілії Маліцької. Початкову освіту здобув у гімназіях міст Тарнова та Кракова. Відомо, що у 1889-1893 рр. Макаревич навчався на відділенні права та управління Ягелонського університету. Пізніше виїхав за кордон і займався науковою роботою у Берліні та Парижі.
У 1904 р. був обраний надзвичайним професором Ягелонського університету у Кракові, а з 1907 р. – професором Львівського університету. У Львівському університеті залишався із перервами до кінця свого життя, хоча у ті роки відбулися зміни кордонів Польщі та приналежності Львова після Другої світової війни. У 1909 – 1912 рр. був обраний деканом юридичного факультету, а у 1923-1925 рр. – ректором Львівського університету.
У 1923 р. Юліан Макаревич був обраний членом-кореспондентом, у 1928 р. – дійсним членом Польської Академії Наук, того ж року відвідав США для ознайомлення із американським кримінальним законодавством. Після того, коли у 1939 р. Львів був зайнятий Червоною армією, Юліана Макаревича було позбавлено посад і права викладання. У роки німецької окупації Львова, упродовж осені 1941 – до липня 1944 рр. – викладав у Львівському підпільному університеті. Після того, коли радянські війська повторно зайняли Львів, у січні 1945 р. він був заарештований НКВС та поміщений у тюрму на Лонцького, а пізніше його етапували до табору у Краснодоні. Після звільнення у тому ж 1945 р. він повернувся до Львова, а з 1947 р. – знову почав працювати у Львівському університеті, аж до 1954 р. Помер у віці 82 років, похований на Личаківському цвинтарі у м. Львові.
У своїй діяльності Юліан Макаревич як відомий правник досліджував проблеми кримінального права, його концепції знайшли своє відображення у кримінальних кодексах Данії, Італії та Швейцарії міжвоєнних років. Крім того, він відомий як автор Загальної частини Кримінального кодексу Польщі 1932 р.
За радянських часів і аж до 2020 року вілла Юліана Макаревича слугувала медичним закладом, тут знаходився Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер. Однак станом на 2020 рік диспансер ліквідували. Будинок належить до пам'яток архітектури місцевого значення.
Andrij
