Зимненский Успенский Святогорский монастырь (с.Зимнее, Волынская обл.): карта, описание
Где | Село Зимнее, Владимир-Волынский район, Волынская область |
Построено | XI ст. – XX ст. |
В данное время | действует за предназначением |
Высота н.у. моря | 196.0 м |
Материал \ |
кладка \ |
Функция | оборонительный монастырь |
Статус | памятник архитектуры национального значения |
Номер | 88/0 |
Место паломничества | объект паломничества (христианство) |
Конфессия (сейчас) | УПЦ МП |
Доступ | свободный, по расписанию |
Ценность | 5.0 из 5 (1 голос) |
Телефон(ы) | |
Посетили | 1 пользователь |
Зимненський Святогірський монастир, що на Волині – одна з найвідоміших сакральних архітектурних пам'яток України. Згідно з історичними джерелами, був оборонним комплексом і заснований як чоловічий монастир. У 1001 р. київський князь Володимир Великий збудував два храми і терем. Вважають, що тут в давнину князь Володимир любив проводити свій час у зимову пору року. Тому це селище і отримало назву Зимне. Однак, вперше згадує про Святогірський монастир Нестор Літописець лише наприкінці XІ ст. Ця древня обитель почала своє існування ще в домонгольську добу, про що свідчить наявність підземного храму, у зимненських печерах цієї обителі збереглися стародавні надписи і давні поховання.
Слід відзначити, що перше документальне підтвердження про місцезнаходження Успенського Святогірського монастиря знайдено 1458 р. Це були часи правління князя Чарторийського, саме тоді, наприкінці XV ст. він побудував великий Свято-Успенський храм. Церква Успення була збудована вірними Київської митрополії Константинопольського патріархату. Тоді ж над брамою встановили дзвіницю, а також – могутні вежі, які охороняли послушників і місцевий люд від руйнівних набігів татар. Упродовж століть волинські землі переходили під юрисдикцію багатьох держав. Під час панування Речі Посполитої з 1682 р. став католицьким монастирем, а з кінця XVІІІ ст. за часів Російської імперії знову повернув собі статус православного, але вже жіночого монастиря. Хоч у 20-х роках минулого століття Польща, якій відійшла Волинь після Першої світової війни, віддає обитель Польській Автокефальній православній церкві. При радянській владі обитель не функціонувала, у 1987 році увійшла до складу пам'яток національного значення, а відновила свою діяльність аж у 1991 р. після проголошення Незалежності України.
Стосовно архітектурного комплексу, до складу ансамблю входять ділянки стін з трьома кутовими вежами і надбрамною вежею, Троїцька церква, Успенська церква, трапезна, а також – печери з підземною церквою Св. Варлаама. Архітектурна композиція укріпленого монастиря вибудувана як оборонна фортеця з мурами і вежами, які утворюють захист від зовнішніх нападів. Всередині північної стіни знаходиться монументальна будівля Успенської церкви з оборонним ярусом над склепіннями, покрівля церкви споруджена у вигляді гостроверхого даху з двома готичними фронтонами. Біля північної сторони церкви збудована невеличка монастирська трапезна з маленькою капличкою. На подвір'ї цієї церкви було знайдено фундамент триярусної дзвіниці, яка до наших днів не збереглася. Монастирський комплекс збудовано в дуже зручному для оборони місці: на схилі, який круто обривається до заплави ріки Луг. Сформований у вигляді чотирикутника, на кутах якого збудовані вежі. У стіні з південного боку також розміщені дві оборонні вежі: одна – квадратної, а друга – округлої форми.
Зимненська ікона Божої Матері вважається основною святинею монастиря, за свідченнями багатьох людей допомагає онкохворим, безплідним та незрячим (особливо – незрячим). У 1993 р. у монастир були перенесені мощі первомученика Стефана та Арсенія Печерського, а згодом сюди повернулася ікона Пресвятої Богородиці, яку переховували монахині в часи радянської влади. У 988 р. цим образом константинопольський патріарх благословляв Володимира Великого на шлюб з грецькою царівною Анною. Історичні дані свідчать, що ікона у XVІ ст. опинилася у князя Олександра Чарторийського і була подарована монастирю.
У монастир постійно прибувають звідусіль тисячі паломників з метою відновлення втраченого зору, щоб прикластися до цієї ікони, яка має велику чудодійну силу. Слід відзначити, що в даному випадку мова йде про релігійний туризм, адже паломництво не є лише явищем суспільним, але також і моральним. На перший погляд, людина – це творіння природи, намагається пізнати оточуючий світ. Проте моральний аспект цієї проблеми означає відпочинок на певний період часу від суспільних цінностей: друзів, родини, роботи тощо, що свідчить про намагання самовдосконалення і втілюється у пішому паломництві. Хоча відомо, що сучасні паломники використовують різноманітні транспортні засоби. Варто наголосити, що до святині відбувається паломництво дітей-сиріт за сприяння осіб духовного стану.
Національний банк України створює серію монет, присвячених національним архітектурним пам'яткам, серед яких 30 червня 2010р. було введено в обіг монету номіналом 20 гривень: "Зимненський Святогірський Успенський монастир". Монету виготовлено зі срібла 925-ої проби, на ній зображена чудотворна ікона Богородиці, яка прикрашена позолотою, а також дорогоцінним камінням: двома сапфірами та трьома діамантами.
1. Успенский собор
[карта]Построено | 1495 г. – 1550 г. |
Ныне | действует за предназначением |
Материал \ |
кладка \ |
Функция | оборонительный храм |
Статус | памятник архитектуры национального значения |
Номер | 88/1 |
Место паломничества | объект паломничества (христианство) |
Значимость | 4.0 из 5 (1 голос) |
Побывали | 1 пользователь |
У 1495 р. князь Федір Михайлович Чарторийський на вершині Святої гори у селищі Зимному, що на Волині, збудував мурований собор Успення Пресвятої Богородиці з чотирма наріжними і однією центральною баштами, який мав вигляд монументального кам'яного замку. Син Федора Михайловича, Олександр закінчив це будівництво, розмістивши у верхньому ярусі в'їзної башти дзвіницю. Крім того, він подарував обителі 700-кілограмовий іменний дзвін, на якому була зображена Пресвята Богородиця та Христове Воскресіння.
У 1724 р. заснований як православний, собор Успення разом з монастирем став власністю греко-католицької церкви. У другій половині XІX ст. у храмі розпочалися реставраційні роботи, які тривали упродовж 30 років. За цей період вдалося врятувати Успенський собор від руйнації і зберегти його православний вигляд. Під час Першої світової війни у собор влучили три снаряди, що мали страшну руйнівну силу, але чудом храм уцілів: снаряди не розірвалися.
В Успенському соборі зберігається Зимненська чудотворна ікона Богородиці. У 988 р. візантійська принцеса Анна привезла цю ікону з Константинополя у Київ як благословення патріарха Царгорода Миколая ІІ на її шлюб з князем Володимиром Великим. У 1006 р. князь Володимир подарував цей образ Зимненському монастирю.
Чудотворна ікона написана на кипарисовій дошці. Перші документальні згадки про цю святиню датуються XVІІ ст., існують достовірні дані про її розміри: 36,5х29,8х2,5 см. Як бачимо, ікона невелика. Богородиця зображена у темно-вишневому вбранні з маленьким Ісусом на лівій руці. Правою рукою Божа Матір вказує на Ісуса, Який підняв праву руку для благословення, а в лівій – тримає сувій. Одяг Ісуса жовто-бурого кольору. На образі видно сліди реставрації. Ікона вкрита срібними шатами з позолотою, які мають значну мистецьку вартість, тут викарбовано дату "1755", яка прикрашена кольоровим склом і камінням. Крім того, там міститься напис "О.АMBROZY". На іконі також зображені два ангели з короною, які були додані згодом. Сам чудотворний образ знаходиться у металевій рамці.
Після Другої світової війни у 1949 р. Зимненський монастир закрили, однак чудотворний образ Богородиці врятували монахині, які виїхали у Корецький монастир. Станом на 1991 р. монастир і Успенський собор знаходилися у руйнації: собор не мав покрівлі, його мури були напівзруйновані. Однак, монахині почали поступово відроджувати обитель і собор, в який 24 вересня 1995 р. повернули чудотворну ікону Богородиці, що оздоровлює насамперед незрячих і онкохворих, а також допомагає бездітним подружжям. До чудотворного образу постійно здійснюється паломництво.
2. Троицкая церковь-ротонда
[карта]Датирование | 1465 г. – 1475 г. |
Ныне | действует за предназначением |
Материал \ |
кладка \ |
Конструкция | ротонда |
Функция | оборонительный храм |
Статус | памятник архитектуры национального значения |
Номер в реестре | 88/3 |
Значимость | 4.0 из 5 (1 голос) |
Побывали | 1 пользователь |
3. Стены и башни монастыря
[карта]Время строительства | XV ст. – XVI ст. |
Материал \ |
кладка \ |
Статус | памятник архитектуры национального значения |
Охранный номер | 88/2 |
Весомость | 5.0 из 5 (1 голос) |
Побывали | 1 пользователь |
5. Трапезна монастыря
[карта]Датирование | XV ст. |
Ныне | действует за предназначением |
Материал \ |
кладка \ |
Статус | памятник архитектуры национального значения |
Номер в реестре | 88/4 |
Значимость | 4.0 из 5 (1 голос) |
Побывали | 1 пользователь |
6. Монастырская школа
[карта]Время строительства | 1899 г. |
Материал \ |
кладка \ |
Статус | памятник архитектуры национального значения |
Охранный номер | 88/6 |
Посетили | 1 пользователь |
7. Привратная колокольня
[карта]Датирование | 1898 г. |
Сегодня | действует за предназначением |
Материал \ |
кладка \ |
Стиль | псевдорусский |
Статус | памятник архитектуры национального значения |
Номер в реестре | 88/5 |
Важность | 3.0 из 5 (1 голос) |
Посетили | 1 пользователь |
Отчеты, краеведческие статьи (0)
Об этом месте пока не написано ни одного отчета. Вы можете
|
Обсуждение на форуме (0)
Это место пока не упоминается ни в одной теме форума. Вы можете
|