Місто Мукачеве: карта вулиць, фото, опис

Місто Мукачеве Закарпатської області знаходиться на стику вулканічних Карпат і Закарпатської низини, на річці Латориця, у центральній частині Закарпатської області України, неподалік кордонів з Румунією, Угорщиною, Польщею та Словаччиною. Мукачеве – адміністративний, потужний промисловий і культурний центр обласного значення, який вважається одним з найгарніших міст на Закарпатті і займає друге місце у області за своїми розмірами (післі обласного центру Ужгорода). Крім того, місто має сприятливе географічне положення, оскільки через нього проходять кілька залізничних та автомобільних магістралей міжнародного значення, на його території проживають приблизно 99 тисяч осіб, а його площа становить 34 кв. км. Напівдорозі до обласного центру лежить селище Середнє, зі своїми знаменитими винними підвалами, а також руїнами замку Тамплієрів. Відстань до термальних джерел у Береговому - біля 30 км.

Поселення на берегах ріки Латориці виникли ще у глибоку давнину, за свідченнями істориків – у часи палеоліту, а у ІІІ – І ст. до н.е. тут заснували кельтське місто-фортецю і ремісничо-металургійний центр часів Римської імперії. У І ст. н.е. сюди прийшли слов'янські племена.

Перша писемна згадка про Мукачеве з'явилася у другій половині ІX ст. у хроніці "Геста гунгарорум", в якій мова йде про перехід угорців через Карпати та їх розселення у Подунав'ї у 896 р. У зв'язку з цим в угорській міфології існує легенда про Турула – великого птаха, який нагадує сокола і вважався посланцем богів, саме він, згідно з народними уявленнями, вказав шлях давнім уграм через Руські ворота. Упродовж X – XІ ст. територія Закарпаття входила до складу Київської Русі. Однак, через численні княжі міжусобиці, у середині XІІІ ст. Закарпаття було захоплено угорськими феодалами. Крім того, у 1241 р. місто було зруйноване під час монголо-татарської навали. Тобто, пануванню угорців ще посприяли фактори агресії ззовні. Однак, все ж таки в період 1301-1321 р. місто увійшло до складу Галицько-Волинського князівства, це сталося завдяки мужності і хоробрості князя Лева Даниловича, який наприкінці XІІІ ст. зумів розширити межі свого князівства на частину Закарпаття, у тому числі й на Мукачеве.

Мукачеве стало першим поселенням у Закарпатті, яке отримало статус міста, було сформовано на перехресті торгових шляхів, його подарувала населенню королева Угорщини і Польщі Єлизавета (Анжу), а у травні 1376 р. Мукачеве отримало право користуватися печаткою із зображенням св. Мартина. Наприкінці XІV ст. Мукачеве стало столицею Подільського князівства, що його очолював литовський князь Федір Корятович, який з 1396 р. до 1414 р. встиг розширити межі міста, перебудувати й укріпити місцевий замок, завдяки цьому тут відбулося пожвавлення торгівлі і ремесел. У 1445 р. це місто отримало Магдебурзьке право – формальну незалежність.

Після того, коли Угорщина потерпіла поразку від турків-османів у битві при Мохачі 1526 р., Мукачеве перейшло у власність турецьких васалів – трансільванських князів. У XVІІ ст., з 1633 р. на тутешніх землях керувала династія трансільванських князів Ракоці, проте у 1657 р. місто було знищене і пограбоване польською шляхтою як помста династії Ракоці за союз із Богданом Хмельницьким, який утворився у 1648р.-1649р. внаслідок переговорів між послами гетьмана Хмельницького з князями Дьєрдем І і Дьєрдем ІІ Ракоці.

На початку XVІІІ ст. Мукачеве перетворилося на один з центрів угорського національно-визвольного руху, однак у 1711 р. воно перейшло під керівництво австрійської династії Габсбургів. Після падіння Бастилії у 1789 р. Мукачівський замок перетворився на загальноєвропейську в'язницю, де утримували революціонерів, за сто років тут побувало понад 20 тисяч в'язнів. Однак, під час революції в Угорщині у 1848-1849 р. місцеві жителі повстали проти влади австрійців, захопили цитадель і звільнили політичних в'язнів. У 1886 р. через Мукачеве була прокладена залізнична колія, яка пов'язувала це місто зі Львовом та Будапештом, завдяки наявності залізниці у регіоні почався швидкий розвиток промисловості і торгівлі.

У 1919 р. Мукачеве увійшло до напівавтономного утворення у складі Угорської Радянської республіки – Руської країни, до якої не входив лише Рахівський район Закарпатської області, оскільки ще з 1918 р. він перетворився на Гуцульську республіку. Пізніше, відповідно до Тріанонської мирної угоди 4 червня 1920 р. Підкарпатська Русь відійшла у власність Чехословаччини. У 1938 р. Віденський арбітраж передав частину Закарпаття Угорщині, у тому числі Ужгород і Мукачеве, наприкінці 1944 р. у Мукачеві відбувся з'їзд комітетів Закарпатської України, на якому ухвалили рішення приєднатися до Радянської України.

Після Другої світової війни це місто перетворилося на великий промисловий центр, де працювали численні підприємства різних галузей, основними вважалися підприємства швейної, лижної і меблевої фабрик. Наприкінці 60-тих років XX ст. була створена окрема дорожньо-будівна бригада для будівництва автомобільних доріг та мостів, тож упродовж 1970 р. – 1980 р. військові дорожники збудували понад 70км. доріг у екстремальних умовах гірських Карпат. На сьогодні до основних галузей економіки міста належать виробництво електроенергії, а також – електричного і електронного устаткування, виробництво меблів, харчова промисловість і сільське господарство.

У Мукачеві знаходиться славетний Мукачівський замок, як його ще називають – замок "Паланок" (XІ ст.), який розташований на горі вулканічного походження висотою 68м. і займає площу до 14 тисяч кв. м., а також – місцева ратуша (1901 – 1904), яка розміщена на центральній площі Миру; місто та його околиці також відоме своїми монастирями, серед яких – Ракошинський чоловічий православний монастир, Домбокський жіночий православний монастир та Мукачівський жіночий православний монастир, який славиться своєю бібліотекою, що нараховує велику кількість книжок. Тут також натрапляємо на монумент воїнам, які загинули в Афганістані та інших локальних війнах СРСР (вул. Федорова) і на пам'ятник ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС (привокзальна площа).

Однією з архітектурних домінант міста є також великий неоготичний костел св.Мартина (поч. XX ст.), біля якого притулилась каплиця святого Йосифа - вівтарна частина костелу попередника, котрий датується 14 ст. А з іншого боку вулиці - палац князів Ракоці (так званий "Білий будинок") - пам'ятка національного значення. Є у місті і реформаторський костел, і греко-католицька церква.

Місто приваблює багатьох туристів, тут розвинута мережа готельних комплексів, серед яких – готель "Інтурист" (до послуг – лазня, більярд і ресторан), "Магнат" (знаходиться на відстані 2,7км. від замку "Паланок", безплатний Wi-Fi, ресторан карпатської кухні, номери із супутниковим телебаченням), "Уікенд" (на відстані 5 хв. ходьби від річки Латориця, безкоштовний Wi-Fi і ресторан); також у самому центрі розташовані: готель "Стар" (на відстані 5 хвилин ходьби від залізничного вокзалу), міні-готель "Вільні кімнати" (загальна кухня і безкоштовна приватна стоянка) та хостел "Freedom" (зручні номери і туристичне бюро).

З цим містом пов'язано чимало видатних постатей, наприклад, співачка, телеведуча і актриса Лоліта Мілявська, соліст групи "Океан Ельзи" – Святослав Вакарчук, угорський художник М. Мункачі, спортсмени Марина Ткаченко, Іван Ряшко, науковці – Федір Ващук, Іван Бубряк, Василь Маринець та інші.

Місто Мукачеве зберігає таємничість Середньовіччя і пам'ять про минуле, оскільки тут усюди відчувається дух династії Габсбургів, наче потрапляєш в часи панування Австро-Угорщини. Будинки міста зведені у стилі витонченої готики з елементами бароко. Завдяки сприятливому географічному розташуванню це місто є міжнародним транспортним вузлом і справедливо вважається бізнес-центром Закарпаття, навіть у 20-ті й 30-ті роки буремного XX ст. тут вирувало життя і панувало благополуччя.

Неподалік від Мукачевого знаходиться селище Чинадієво, знамените своїм замком Сент-Міклош, а також мисливським палацом графа Шенборна (санаторій Карпати).

Andrij