Село Потелич знаходиться у Жовківському районі Львівської області, за кілька кілометрів від Рави–Руської; розкинулося на річці Телиці, між пагорбами Розточчя, недалеко від кордону з Польщею. У давнину це село було розвиненим торговельним містом на перехресті шляхів. Вперше про це місто, що мало в ті часи назву Телич, згадується у XІІІ ст., про нього йдеться у Галицько-Волинському літописі, саме тут у 1262 р. зупинявся князь Данило Галицький.
Вигідне географічне положення і природні багатства сприяли його розвиткові – вапно, білий пісок, буре вугілля, гончарна глина, наявність лісу – усе створювало умови для розвитку місцевої економіки. Район багатий прекрасними дерев'яними церквами галицької школи. Найвідомішими, поряд із Потеличем, є церква Пресвятої Трійці у Жовкві (об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО), церква св.Параскеви у Крехові та церква св.Михаїла у Волі-Висоцькій.
У XV ст. це місто перетворюється на великий економічний центр, тут знаходилися гончарні майстерні, млини, фаянсова фабрика, броварня і розвивалися різноманітні ремесла, проте основною галуззю у виробництві залишалося гончарство. В епоху пізнього Середньовіччя гончарський цех Потелича відзначався релігійним забарвленням. Для всіх його членів були обов'язковими церковні церемонії, оскільки поляки займали провідні позиції у цеху і нав'язували свій обряд, то українці намагалися відстоювати свою незалежність. Для цього потелицькі гончарі вирішили боротися за свої релігійні та національні права і збудували дерев'яну церкву Зіслання Святого Духа (1502), яка вважається однією з найдавніших і найкращих церков в Україні і станом на сьогодні належить до світової спадщини ЮНЕСКО. Упродовж XVІ – XVІІ ст. стараннями городян було зведено 4 дерев'яні церкви – Святого Духа (1502), Троїцьку (1593), Різдва Пресвятої Богородиці (до 1607) і церкву св. Миколая, більшість з яких збереглася до XX ст. Церква Пресвятої Трійці зараз мурована, а від попередниці збереглась 20-метрова дерев'яна дзвіниця.
Внаслідок бурхливого розвитку у 1498 р. місто отримало Магдебурзьке право, проте вже у 1502 р. зазнало татарського нападу і було частково спалене. За свідченнями очевидців, татарська навала спричинила настільки жахливі наслідки, що король вирішив звільнити Потелич від податків на 6 років. Місто оговтувалося від численних спустошень аж до 1519 р. (упродовж 17 років). Завдяки численним привілеям тут влаштовували вільні вибори радника, чотири ярмарки і недільні торги. Однак, спустошливий напад татар повторився у 1569 р. Буремне XVІІ ст. вносить свої корективи – під час національно-визвольної боротьби українського народу шлях гетьмана Богдана Хмельницького зі Львова до Замостя пролягав через Потелич, тому у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у книзі Євангелія зберігався запис, що засвідчував перебування гетьмана у Потеличі. Однак згодом, у цьому ж XVІІ ст. головний торговий шлях, що проходив через Раву-Руську, було перенесено, тому місто, починаючи з XVІІІ ст., поступово почало занепадати і у XІX ст. перетворилося на селище. Хоча у XІX ст. тут виникло фаянсове виробництво, проте відродити місто не вдалося.
Завдяки своїй багатовіковій історії тут знаходилося чимало культурних пам'яток. У Потеличі зберігалися першодруки Києво-Печерської лаври – "Апостол" (XVІ ст.), "Бесіди Василя Великого" (XVІ ст.) і "Тріодь цвітна" (початок XVІІ ст.), які вважаються справжніми шедеврами раннього книгодрукування. На сьогоднішній день ці книги, які майстерно прикрашені гравюрами, зберігаються у архівах музеїв України. Крім того, в давнину у цьому населеному пункті розквітло сакральне малярство, особливо приваблюють потелицькі ікони, які за своєю майстерністю не поступаються кращим європейським зразкам.
Село Потелич Жовківського району, яке розташоване на території колишнього старовинного розвинутого міста, на сьогодні є привабливим для туристів завдяки своїй багатовіковій історії та наявності численних пам'яток сакральної архітектури не лише місцевого, а й світового значення. У селі зберігся також костел св.Станіслава а також належно доглянутий і впорядкований цвинтар німецьких вояків часів 2 Світової Війни. Північніше Потелича, також практично на самому кордоні, знаходиться одне з найменших міст України - Угнів, відоме своїм величезним костелом Успіння Богородиці та цілим рядом інших пам'яток.
Andrij
.
.
