Історія
Місто Золотоноша, що розкинулось на берегах річки Золотоношки, — центр однойменного району Черкаської області. Люди тут селилися давно, про що свідчать знайдені археологами кам'яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі. Напевно, що саме річці місто завдячує своєю назвою: піщане дно річки, покрите шаром золотавої слюди, сяє мов золото.
У 1576 р. зафіксовано першу писемну згадку про місто. Вигідне географічне та стратегічне місцеположення Золотоноші (на майже неприступному острові та поряд з торговельним шляхом - Царгородська дорога) спричинилося до швидкого економічного розвитку Золотоноші. На 1616 р. це було укріплене валом місто, в якому проводились щотижневі торги та щорічні ярмарки. Магдебурзьким правом мешканці Золотоноші користувалися з 1635 р., а вже з 1640 р. місто є власністю Яреми Вишневецького. Не залишилися байдужими жителі міста до подій національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Також Золотоніська сотня брала активну участь у бою зі Шведами та в Полтавській битві 1709 р. Тоді місто, маючи фортецю й оточене звідусіль водою, було неприступним...
З 1781 р. місто Золотоноша — повітовий центр у Київському намісництві, з 1796 р. — Малоросійської, а з 1802 р. — Полтавської губернії. Підведення сюди залізниці наприкінці XIX ст. значно прискорило економічний розвиток міста. Як результат, вже на початку XX ст. воно стає дрібним промисловим і помітним торгівельним осередком: діють заводи з виробництва чавуну, оцту, мила, цегли, газових та фруктових вод, пива, а також парові та звичайні млини, олійниці, крупорушки. Не відстає і сфера освіти: працюють повітова школа, жіноча та чоловіча гімназії, сільськогосподарська школа, театр. У свій час у місті побували: Г. Сковорода, І. Котляревський, М. Максимович, Т. Шевченко, О. Навроцький, М. Старицький, М. Лисенко, М. Заньковецька, П. Саксаганський. Не оминули Золотоношу руйнівні події першої світової війни. Під час подій другої світової війни з вересня 1941 р. по вересень 1943 р. місто було під жахливою німецькою окупацією. З 1945 р. місто стає районним центром Черкаської області. У повоєнні роки було відновлено та розширено промислову та культурно-освітянську сфери. Нині Золотоноша входить до списку історичних населених місць України.
Туризм, пам'ятки
Золотоноша туристична — Успенський собор (1909 р.), будівля повітового театру (1910 р., тепер тут Палац культури), будинок земської управи (зараз тут Державна районна адміністрація), будинок чоловічої гімназії у стилі модерн (відбудовано 1943 р., зараз тут Будинок дитячої та юнацької творчості), будівля жіночої гімназії (1902 р., зараз тут школа залізничників), синагога (колишня), корпуси Лікерогорілчаного заводу "Златогор" (1896 р.). Варто також прогулятись вуличками Золотоноші, де можна побачити багато цікавих будівель кінця ХІХ ст. — початку ХХ ст., а також побувати у міському парку імені Тараса Шевченка та меморіальному парку. Любителям природи цікаво буде оглянути і дендропарк при санаторній школі-інтернаті, де росте двадцятип'ятитисячна колекція дерев і кущів (парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення). Поціновувачам сакрального мистецтва варто побувати у Свято-Покровському Красногірському жіночому монастирі, що знаходиться поблизу міста, (кін. XVI ст. — поч. XVII ст.) та відвідати Спасо-Преображенський собор (1767 р. — 1771 р., архітектор Іван Григорович-Барський, стиль: пізнє бароко) і Покровську церкву (1859 р.).
Свої двері туристам гостинно відчинять усі готелі (Вояж, Зоря...), ресторани та кафе (Весна, Зустріч, Причал, Черепаха, Теремок, Санрайс, Парадіс, Хвилинка, NORD OST...) міста.
У Золотоніському районі на увагу туристів заслуговують такі села, як с. Гельмязiв (дерев'яна Троїцька церква 1841 р.), с. Драбiвцi (дерев'яна Троїцька церква 1794 р.) А от Миколаївська церква кін. XVIII ст. з цього ж села була перенесена в музей в с.Стецівка біля Чигирина. Отож, вирушайте у подорож!
Natalka
.
.
