Полтавський краєзнавчий музей (м.Полтава): карта, фото, опис

Полтавський краєзнавчий музей був збудований для потреб губернського земства упродовж 1903-1908 рр. за проектом архітектора Василя Кричевського у стилі модерну і знаходиться на місці колишньої садиби козака Павла Руденка. Відстань сюди від центру Полтави (Круглої площі) – біля 1 кілометра. Спочатку експозиція Полтавського природничо-історичного музею займала у дворі земства три кімнати флігеля, а від 1908 р. – третій поверх у новозбудованому приміщенні губернського земства. Сам музей було засновано раніше, ще у 1891 р. за ініціативою професора Василя Докучаєва, який проводив дослідження ґрунтів Полтавської губернії. Первісний проект нової споруди земської управи створив архітектор Олександр Ширшов у стилі французького ренесансу. Проте будівельна комісія вирішила, що новий будинок повинен мати сучасний вигляд із врахуванням нових течій у тогочасній українській архітектурі. Тоді було затверджено проект зодчого Василя Кричевського, який був виконаний у стилі українського модерну. Старожили стверджували, що яскраво виражений український стиль, його краса і розкіш викликав незадоволення у останнього російського імператора Миколи ІІ під час його відвідин Полтави у 1909 р., оскільки будинок повсякчас нагадував полтавчанам про їхній етнос, про те, що вони не лише частина Російської імперії.

Урочисте відкриття будівлі відбулося у 1908 р. Її часто називають квіткою в камені, оскільки тут гармонійно поєднуються старовинні українські орнаменти, традиції народного будівництва і новаторські конструктивні форми. У своєму архітектурному вирішенні будинок Полтавського губернського земства – триповерховий корпус, причому перший поверх – цокольний, який декорований рожевим гранітом. З обох сторін від центрального фасаду розташовані ризаліти. Центральна частина має дві вежі та увінчується високим стрілчастим дахом. Фасад викладений із рожевого та сірого граніту і облицьований керамічною плиткою. Зовнішні стіни декоровані гербами усіх повітових міст тогочасної Полтавської губернії, внутрішній інтер'єр прикрашений рослинно-квітковим та геральдичним орнаментом, який виконали відомі українські художники С. Васильківський та Н. Самокиш. Будинок увінчують мансардні дахи, вкриті глазурованою черепицею. Головний вхід оздоблений мистецьким орнаментом "дерево життя".

Біля витоків музейної колекції знаходяться знахідки, зібрані експедицією професора Докучаєва: зразки ґрунтів – 4 тисячі одиниць, гербарій – до 800 аркушів і зразки гірських порід – 500 одиниць. Спочатку природничо-історичний музей Полтавського губернського земства очолив український біолог та краєзнавець Михайло Олеховський. На початку XX ст. колекція поповнилася за рахунок 20 тисяч експонатів, зібраних Катериною Скаржинською у її маєтку на Лубенщині. Приблизно у той сам час до музею надійшла колекція мандрівника і благодійника Павла Бобровського. Таким чином у дореволюційний період XX ст. основну частину музейної експозиції становили приватні колекції. При радянській владі у 1920 р. увесь будинок губернського земства було передано центральному музею Полтавщини і створено Центральний пролетарський музей. Упродовж 20-тих років XX ст. музей очолював український археолог Михайло Рудинський. У свій час тут працювали різні вчені та діячі культури, серед них – видатні природознавці (Володимир Вернадський, Микола Гавриленко), археологи й етнографи (Іван Зарецький, Олександр Тахтай, Костянтин Мощенко), композитори і фольклористи (Василь Верховинець і Федір Попадич).

У період Другої світової війни музейні фонди були пограбовані, а приміщення – спалені. Якщо до воєнного лихоліття тут нараховувалося близько 118 тисяч експонатів, то після війни – приблизно 37 тисяч. Відомо, що після відступу німецькі війська влаштували пожежу, внаслідок якої споруда музею сильно постраждала. У зв'язку з цим на початку 50-тих років XX ст. будівлю відреставрували зусиллями полтавських архітекторів, інженерів та художників, оновлена експозиція розпочала свою діяльність вже у 1964 р. Нині у музеї зберігається близько 300 тисяч експонатів, серед них – великі колекції керамічних виробів, вишивок, рушників, предметів нумізматики, побуту, обладунків, холодної зброї, археологічні колекції, культових служінь та інших цінних матеріалів. Тут також створено експозицію "Унікальні предмети". Серед найцінніших експонатів – величезний скелет мамонта. Оригінальна музейна експозиція складається із відділів історії, етнографії, археології, історії релігії та народного мистецтва. Щороку заклад відвідують приблизно півмільйона осіб.

Будинок губернського земства у Полтаві вважається одним з найвідоміших її символів, одним з найбільш відвідуваних культурних закладів міста, який володіє найбільшим зібранням пам'яток та предметів археології, історії, етнографії, культури та природознавства і належить до пам'яток історії та архітектури національного значення. А сама будівля музею є справжнім архітектурним шедевром, в якому народний стиль гармонійно поєднаний зі стилем модерну. Неподалік розміщені видатні пам'ятки архітектури - будинок Таранущенка та Спаська церква, а також - пам'ятник Т.Г. Шевченку, дуже цікавий і незвичний за своїм творчим задумом.

Andrij