Пам'ятник бійцям Першої Кінної Армії Будьонного (с.м.т. Олесько, Львівська обл.): карта, фото, опис

Пам'ятник бійцям Першої кінної армії Будьонного був встановлений на пагорбі над автодорогою Київ - Чоп, на трасі Львів – Броди, неподалік від селища Олесько Львівської області у 1975 р. до 55-річчя від створення кінної армії Семена Будьонного, яка постійно супроводжувала більшовиків у всіх її акціях: червоному терорі, вбивствах, пограбуванні місцевого населення, під час продрозверсток на селах тощо. Пам'ятник був створений, оскільки вважалося, що армія Будьонного була легендарною своєю сміливістю, значно укріпляла тодішню більшовицьку владу.

У своєму архітектурному вирішенні монумент являв собою металеву скульптурну композицію, яка зображала у русі двох воїнів-будьонівців на конях, причому передній вершник обернений назад із сурмою біля вуст, трубач, який кликав в атаку. Надзвичайно експресивно було відтворено фігури коней, зображених у динаміці, які створювали враження у глядача, що вони от-от відірвуться від пагорба. Пам'ятник спеціально встановили на пагорбі над шосе Львів-Київ-Москва, у тій місцині, де знаходилася братська могила бійців Першої кінної армії, які полягли у 1920 р. Чіткі силуети виднілися ще здалеку, оскільки загальна довжина композиції становила 27м, а автодорога проходила безпосередньо під ним. Пізніше було прокладене нове об'їзне шосе, яке вже не проходило безпосередньо через Олесько і відступило від пам'ятника на 20 метрів. За радянської влади вночі монумент освітлювали прожекторами, внизу була розташована мармурова стела, на якій були висічені шапка, шабля та розміщений латунний напис. Неподалік спеціально облаштували стоянку для машин, щоб туристи мали можливість для зупинки. Під пам'ятником проходила доріжка, викладена із плитки.

Численні мистецтвознавці стверджували, що це був дуже граціозний, величний та красивий монумент, йому надали статус пам'ятки місцевого значення. Він постав одночасно із відкриттям філії Львівської картинної галереї у стінах відреставрованого після пожежі Олеського замку, і був ніби "компенсацією" за дозвіл відкрити "ідеологічно шкідливу" в умовах Радянського Союзу музейну експозицію, яка значною мірою складалася з творів сакрального мистецтва. Автори скульптурного вирішення монумента – львівські скульптори Валентин Борисенко та Казимир Маєвський, архітектор – Анатолій Консулов та інженер – Г. Шевчук. Відомо, що у 1978 р. Анатолій Консулов та Валентин Борисенко отримали за цей пам'ятник Шевченківську премію, оскільки він вважався одним із найкращих на теренах колишнього СРСР. Розповідають також легенду, що спершу не могли вирішити, куди мають мчати вершники. На Польщу – не личить, бо ж у той час то була дружня комуністична країна, на схід – теж не можна, адже виглядатиме, ніби вони втікають. У результаті кіннота мчала на північ.

Після того, коли Україна була проголошена незалежною державою, цей пам'ятник втратив своє значення в ідеологічному сенсі. Хоча його відмовилися демонтувати, однак і дбати про нього не збиралися. Як наслідок, монумент поступово знищили грабіжники кольорових металів протягом 2000-2016 років. В результаті першою зникла плитка з-під доріжки під вершниками, пізніше було вкрадено мармурову стелу із шаблею, а прожектори повиривали із землі. Згодом, грабіжники вивезли кольоровий метал, адже його було не так просто зняти. У травні 2017 року, відповідно до ухваленого закону про декомунізацію пам'ятник (а радше те, що від нього ще залишалось) було повністю демонтовано.

Andrij