Селище Олесько: карта вулиць, фото, опис

Олесько – селище на північному сході Львівської області, знаходиться на відстані 23км. від районного центру Буськ у напрямку на Броди і приблизно 75км. від обласного центру, займає площу до 200га і розташоване у підніжжі Подільської височини, на рубежі між Галичиною та Волинню. Тут проходить автотраса міжнародного значення Київ – Чоп (раніше безпосередньо через центр селища, а зараз уже збудована об'їзна дорога).

Вперше Олесько згадується у історичній літературі у XІV ст. як своєрідний оборонний центр із замком. Історія поселення тісно пов'язана з історією його замку, який упродовж століть займав стратегічне значення і знаходиться на відокремленому стрімкому пагорбі, що височіє над Бродівською рівниною. Ця фортифікаційна споруда вважається чи не найбільш романтичним замком у Галичині, овіяний зворушливою легендою про нещасливе кохання, серед усіх інших він відрізняється своїми химерними формами та надзвичайною гармонійністю. Перша згадка про Олеський замок датована 1390 р., це був документ – булла папи Боніфація ІX, який подарував замок Галицькому католицькому єпископові.

На межі XІV – XV ст. Олесько вважалося своєрідним пунктом боротьби руської знаті проти Польщі, в той же час тут знаходився гарнізон русько-литовських князів Любарта і Свидригайла. У 1432 р. поселення після тривалої облоги завоювали польські війська. У 1441 р. польський король надав місту Магдебурзьке право. Упродовж XV ст. Олесько страждало від набігів татар, місто спромоглося відбити не один напад, однак на початку ХVІ ст. татарам все-таки вдалося його зруйнувати. Набіги татар припинилися лише у середині XVІ ст., після цього життя на цих землях трохи стабілізувалося, в той час виникли і мали змогу розвиватися ремісничі цехи, чумаки, які займалися торгівлею сіллю, змушені були сплачувати тут мито.

На початку XVІІ ст. місто стало власністю великого руського магната та воєводи Івана Даниловича, який здійснив перебудову Олеського замку, перетворивши його з середньовічної фортеці у ренесансний палац. Цей задум втілив у життя невідомий архітектор (скоріш за все, італієць Галеаццо Аппіані), який керував проведеннями робіт у замку – з метою об'єднання будівель, які примикали до оборонних мурів, було споруджено відкриті галереї у вигляді аркад, над порталами і воротами з'явилися герби господарів замку. Магнат Іван Данилович прагнув передати у спадок свої маєтки синові Станіславу, однак той загинув у сутичці з татарами. Після його загибелі Олесько потрапило у володіння доньок Даниловича та до їхніх чоловіків – польських шляхтичів Конєцпольських і Собєських.

У славетному Олеському замку народилися майбутні королі Польщі Ян ІІІ Собєський і, за однією з версій, Михайло Вишневецький. У період національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648 – 1654 р.) козаки сильно зруйнували замок, тоді також занепало і місто. Лише наприкінці XVІІ ст. польський король Ян ІІІ Собєський почав відбудовувати місто і викупив замок у шляхтича Конєцпольського, сплативши при цьому борги марнотратника. З 1684 до 1687 р. Ян ІІІ Собєський відремонтував Олеський замок і перетворив його на власну резиденцію – тут збудували господарські приміщення і відновили парк. У 1687 р. до Олеська було запрошено вірменських купців, надано право п'ятьох річних ярмарків і двотижневих торгів. Син Яна ІІІ – Якуб Собєський у 1719 р. продав фортецю Станіславу Жевуському. Врешті у 80-тих роках XІX ст. Олеський замок викупив уряд Австро-Угорщини.

Наприкінці XІX – на початку XX ст. на території Олеська пожвавилося національно-громадське життя, в цей час тут організували товариство "Сільський господар", збудували Народний дім і заснували банк. У період Першої світової війни Олесько було сильно зруйновано. Під час Другої світової війни на території міста та його околиць знову відбувалися бої, які увійшли в історію як "Бродівський котел". Упродовж 1939 – 1961 р. – містечко перетворилося на районний центр. Нині тут проживає близько трьох тисяч осіб.

Селище Олесько відоме своїми пам'ятками сакральної архітектури, до яких належать: старовинний костел Святої Трійці (1481 р.), який розташований у центрі, костел і монастир капуцинів (1737 – 1739 р.), що був збудований за проектом архітектора з Поділля Мартина Добравського у стилі пізнього бароко і знаходиться у південно-західній околиці селища поруч з Олеським замком, а також – значно "молодша" мурована хрестоподібна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1885 – 1891 р.), споруджена відомим українським архітектором Василем Нагірним. Тут також знаходиться єврейський цвинтар XVІІІ – XІX ст. (надгробки практично не збереглися) і руїни синагоги. Крім того, неподалік від селища був розташований пам'ятник бійцям Першої кінної армії, над спорудженням якого трудився цілий авторський колектив, що складався з архітекторів, скульпторів та інженерів. Його урочисте відкриття відбулося у 1976 р. Монумент бійцям Першої кінної армії, довжина якого становить 27м., вражає динамізмом та експресією стрімкого злету металевих вершників із вершини пагорба. Однак станом на 2018 рік пам'ятник було уже цілком зруйновано мисливцями за металом.

На сьогодні у Олеському замку функціонує відділ Львівської галереї мистецтв та відкрито ресторан "Гридниця". У останній чверті XX ст. на території замку знімали відомі фільми, серед яких – "Три мушкетери", "Час збирати каміння", "Дике полювання короля Стаха" та деякі інші.

У Олесько Буського району справжньою знахідкою для туристів та подорожуючих є Олеський замок, романтична історія якого тісно переплітається з історією містечка. На території замку стараннями легендарного українського мистецтвознавця та музейника Бориса Возницького з однодумцями створено музей-заповідник, в експозиції якого знаходяться старовинні ікони, скульптури, безцінні твори живопису, меблі та гобелени. У селищі також знаходиться чимало пам'яток сакральної архітектури і ряд старовинних кам'яниць XVІІI – поч. XX ст.

Andrij