Костел Пресвятої Трійці у селищі Олесько на Львівщині був заснований ще у 1481 р. польсько-українським шляхтичем з Олеська Петром Сенінським і розташований у історичному центрі селища, на роздоріжжі, неподалік від замку. У 1625 – 1627 р. до храму на замовлення шляхтича, державного діяча Речі Посполитої – Івана Даниловича було добудовано дві бічні каплиці.
Мурований костел складається з квадратної у плані центральної нави, яка поєднується з двома каплицями, оформленими кутовими пілястрами; невеликого квадратного у плані притвору; з шестигранного презбітерію, над яким розташовані видовжені хори; і допоміжного приміщення, що примикає з північної сторони. У презбітерії знаходиться бароковий дерев'яний головний вівтар кінця XVІІІ ст., тут також зберігається мармурова епітафія Івана Даниловича, яку створив скульптор Іоан Пфістер у 1618 р.
Центральний об'єм храму розділений чотирма стовпами на три частини. Стіни нави і хори укріплені за допомогою контрфорсів. Дах нави увінчується ажурною малою храмовою вежею (сигнатуркою), північна каплиця – куполом у ренесансному стилі з ліхтарем, південна – шоломоподібною банею. Бійниці, розташовані на рівні другого ярусу башти, нагадують про колишній оборонний характер храму. Загалом костел належить до яскравих споруд ренесансної архітектури.
На початку XІX ст. у костелі вирувала пожежа, внаслідок чого його склепіння завалилися, значних пошкоджень зазнали каплиця, захристія і вежа з дзвонами. Згодом у храмі проводилися відновлювально-реставраційні роботи. У 1814 р. церква вдруге постраждала від вогню, після чого знову довелося відновлювати храм. Додалися 4 опорні колони у інтер'єрі і костел втратив частину свої первісних готичних рис. У 1927 р. під керівництвом архітектора Броніслава Віктора тут знову проводилися реставраційні роботи, внаслідок яких башта і бічні каплиці отримали нове завершення, перебудували фронтон над притвором, над західним фасадом нави звели новий трикутний фронтон і збудували нову кам'яну огорожу. Остання реставрація припала на 60-ті роки 20 століття, під час якої було знято частину нашарувань, спроектованих Броніславом Віктором, зокрема відновлена баня на вежі.
Після завершення Другої світової війни костел закрили, а його приміщення використовували під склад. У 90-тих роках XX ст. колишній римо-католицький храм передали у розпорядження Української Автокефальної православної церкви котра використовує споруду донині. Храм займає невелику територію поруч із міським парком та пам'ятником Тарасу Шевченку, справа і з боку вівтаря, а зліва знаходиться приватна забудова. Таким чином найкращий огляд храму з фасаду, з боку вулиці, проте тут дещо заважає огорожа.
Тож нині мурований костел Святої Трійці у Олеську Буського району відноситься до єпархії УАПЦ, є діючим храмом і належить до яскравих пам'яток архітектури національного значення.
Andrij
Олександр (гість)
1 лютого 2013, 01:32
Petro
11 липня 2018, 19:37
