Садиба-музей Богдана Горбаля "Галерея Богдана" у селі Летяче, що знаходиться у межах Національного природного парку "Дністровський каньйон", розташована у самому центрі села. Її відкриття відбулося у вересні 2012 р. у хатині, в якій родина Горбалів оселилася у 1947 р. після депортації із Лемківщини. Фактично спочатку це була стайня, переобладнана під житло, неповносправний і фізично недорозвинутий митець Богдан Горбаль (1937-1998 рр.) у цій хатині прожив майже усе своє життя, саме тут він створював кожного дня свої малюнки.
На відкритті цієї садиби-музею були присутні односельці, гості із Києва, Тернополя, Львова, Кам'янця-Подільського, Чернівців. Урочисту церемонію розпочали із освячення ікони Зарваницької Божої Матері, будинку та музею. З вітаннями виступили школярі місцевої школи, які співали пісні та читали вірші. Тут також прозвучали пісні у виконанні вокального ансамблю "Лемки Києва", які були написані братом митця, дисидентом Миколою Горбалем під час перебування у в'язниці. Вітальні промови виголосили також дисидент і правозахисник – Василь Овсієнко, голова Всеукраїнського товариства "Лемківщина" Олександр Венгринович, голова Львівського товариства "Лемківщина", колишній директор кондитерської фірми "Світоч" – Андрій Таупаш, директор Тернопільського обласного музею образотворчого мистецтва – Ігор Дуда.
У двох залах музею можна побачити понад сто малюнків, загалом збереглося приблизно дві тисячі робіт, які були створені за роки життя митця. Ці незвичайні малюнки були виконані переважно кольоровими олівцями у альбомному форматі. Богдан Горбаль – людина, яка будучи ізольованою від світу, знайшла свій спосіб спілкування із ним. Як зазначають дослідники, високі художні якості його робіт, краса і складність створених образів, а також – рідкісне колористичне обдарування свідчать про надзвичайну майстерність цього художника, який не знав школи та класики, а малював так, "як Бог на душу покладе". Малюнки Богдана Горбаля прикрашають також двір садиби, вони знаходяться у збільшеному вигляді на зовнішніх стінах споруд.
Молодший брат Богдана Горбаля – Микола був відомим дисидентом свого часу, тричі засудженим і відбував покарання довгих шістнадцять років. У зв'язку з цими подіями друга частина експозиції присвячена дисидентству і рухові опору, а також подіям національно культурного відродження 90-х років 20 століття. Над дверима верхньої зали є напис, присвячений дисидентському руху в СРСР: "У царстві лукавого вони відважились називати речі своїми іменами: чорне – чорним, біле – білим. Дисиденти", за цими дверима знаходиться невелика кімната, присвячена дисидентам-шістдесятникам, борцям за волю України. У залі знаходиться бібліотека, його оформлено мистецькими колажами з відомими у наш час в Україні постатями. Вона може зацікавити багатьох студентів та науковців, а також тих, хто вивчає історію України XX ст. Саме він, Микола Горбаль, зумів вберегти частину творчої спадщини свого талановитого брата. Однак збереглось далеко не все, велика частина малюнків була втрачена.
Скоріш за все, ця садиба – це перший в Україні музей у жанрі "Арт Брют", який присвячений людині "не від світу цього". Цим терміном позначене нетрадиційне мистецтво, створене непрофесійними майстрами, які із суспільної та психологічної точки зору є маргіналами (до цієї категорії відносяться неповносправні, люди з психічними проблемами, ув'язнені, медіуми та просто диваки). Цей напрям не вписується у рамки загальноприйнятого, не визнає розподілу на реальне і фантастичне, тобто, це народне, необроблене мистецтво, автори якого не рахуються з усталеними у тій чи іншій мистецькій професії умовностями. Про творчість цього художника висловлювали свою думку відомі експерти і знаменитості.
"Тут усе настільки довершене, що це – шедевр світового значення. Я бачив зібрання великих країн, вивчав сучасне мистецтво у зібранні Ватикану тощо, але такої сили композиції не знаю". Нарціз Кочережко (художник, мистецтвознавець).
"Його рука не знає школи й класики, й навіть не підозрює про їх існування, вона малює, як Бог на душу покладе. Бог поклав йому на душу багато. Малюнок і є те, що він повертає світові в обмін на любов, на те, що він обмінює себе". Лесь Танюк, Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.
"Дивовижна фантасмагорія, космічна імпресія, неземні оцінки буття землян, веселкова мова, - все це творить особливий стиль, який ще дістане заслужено високі епітети". Професор, народний депутат України – Тарас Кияк.
Перша персональна виставка цього талановитого художника відбулася 20 грудня 1996 р. у київській квартирі його відомого брата-дисидента – Миколи Горбаля, у цей час було виставлено сотні малюнків, про що свідчать статті у тогочасній пресі, зокрема, доктора філософії Євгена Сверстюка – "Ясновидіння самотньої душі", поетеси Раїси Лиші "Птах над людьми" та народного депутата України Леся Танюка – "Блаженний олівець". Навесні 1997 р. експозицію малюнків Б. Горбаля було виставлено у музеї Івана Гончара, що також знайшло відгомін у засобах масової інформації. Ще за життя автора численні виставки відбувалися у жовтні 1997 р., зокрема, у Києво-Могилянській академії (м. Київ) та у галереї "Маяма" у Нью-Йорку. Наприкінці 1998 р. відбулася виставка двадцяти малюнків у Київській міській галереї мистецтв "Лавра" та у програмі Українсько-американського бюро захисту прав людини. У червні 1999 р. близько сотні малюнків митця посмертно були репрезентовані на Четвертому міжнародному Арт-фестивалі у Києві.
Останнім часом у світі зростає інтерес до альтернативного мистецтва, оскільки демократичне мистецтво керується, передовсім, гуманітарними міркуваннями. Усі ці ініціативи реалізуються у сфері культури та розширюють уявлення сучасної людини про природу творчого обдарування та можливості і межу художньої творчості. В Україні така робота лише розпочинається, її метою є ознайомити людей із творчістю Богдана Горбаля, роботи якого вважаються унікальними у багатьох вимірах. У листопаді 1998 р. Богдан Горбаль залишив цей світ, та збереглося приблизно дві тисячі його малюнків, які промовляють до сучасників і нащадків, розкриваючи багатство вистражданої душі народного художника.
Отож, мандруючи південним Поділлям чи сплавляючись по Дністру, не оминіть унікальний заклад у селі, що знаходиться неподалік знаменитого Червоногорода та Заліщиків. Це один з найкращих невеликих, аматорських музеїв краю, які реально, а не лише формально, діють! А бонусом буде невеличка збірка речей народного побуту та родинних реліквій, які майже 70 років тому примандрували сюди з родиною Горбалів з прекрасної Лемківщини на не менш мальовничі береги Дністра.
Andrij
