Тараканів форт

В черговий раз мандруючи із своїм 7-Б визначними пам'ятками України, після Дубенського замку та Рівненського зоопарку ми вже не чекали ппобачити щось таке, щоб залишилось у нашій памяті назавжди. Але заїхавши "по-дорозі" в Дубенський (Тараканівський) форт нам просто перехопило дух!

Таке враження, ніби потрапив у казку. Напівпоруйновані стіни, порослі плющем, підземелля, тунелі...Коли заходиш у підземелля, то ніби чуєш наяву стукіт від чобіт солдатів, ніби відчуваєш їх присутність, дух, страх, переживання, сум та втому.

Адже сам форт був побудований для зміцнення західних меж Російської імперії. Адже після третього поділу Польщі у 1795 році по лінії Збараж-Броди-Берестечко пройшла лінія кордону між Російською та Австрійською імперіями. Тож основна мета форту була — обороняти залізницю і шосе з Кременця і Радзивилова, звязуючи ворожі війська і даючи час для збору основний військових сил у прикордонній смузі, а також - забезпечувати базу бойовим частинам, що відступають.

Проте, цьому укріпленюю так і не судилось прийняти уяасть у військових діях. На початку 20 століття тут влаштували склад на склад, а дещо пізніше ... в'язницю. У 1915 році форт зайняли австро-угорські війська, коли росіяни повністю залишили укріплення. А у 1916 році, під загрозою Брусилівського прориву, вони ж його сильно зруйнували.

Форт вражає своїми розмірами, а зважаючи що будували його понад 100 років тому, можна лише уявити які зусилля, людські і матеріальні, були витрачені на будову.

Виглядає дуже велично і якось ... по-містичному, тому що здається ніби ось-ось із довгої галереї вигляне привид.

Кажуть, якщо вночі прислухатися - тут чути марш солдатів. Хоча сумніваюся, що тут є вночі туристи – надто моторошне це місце. А також ходять легенди, що у фортеці є диво-кімната, в якій стрілки годинника то стишують, то пришвидшують свій хід.

Селяни розповідають, що коли заходить сонце, звідси лунають чоловічі голоси, ніби роздають якісь команди та накази. Щоб зменшити вплив цього місце форт навіть декілька разів освячували та встановили неподалік дерев'яний хрест, проте це не заважає різним сектантам та чорнокнижникам проводити тут свої обряди. До речі, ці знаки та пентаграми, які вони залишають неодноразово були зафарбовані, але з часом все одно проявляються на стінах.

За іншою легендою, ще у 1944 р. фашисти займались тут розробками засекреченої зброї, а при відступі – заповнили нижні поверхи підземель бетоном. Так воно і залишилось до сьогодні.

До речі, старожили запевняють, що кілька повоєнних десятиліть форт займали частини НКВД, і саме вони, а не німці чогось забетонували багато кімнат і навіть вентиляційні штреки. За свідченнями істориків, після Другої світової війни тут були в'язниці НКВС і тут катували людей. Хоча перевірити це зараз майже неможливо. Усі документи знаходяться в архівах Москви під грифом "таємно".

І доречі, чисто формально форт і навколишня територія і донині належить Міністерству Оборони України, хоча на практиці ніяких військових і навіть охорони тут давно немає.

Невідомо, що правда із цих легенд, а що вигадка, що дописала та домалювала людська фантазія та страх. Але одне залишається достеменним – Тараканівський форт – одне із тих місць, які варто побачити на власні очі, відчути його атмосферу і переконатися, що Україна таки унікальна та неповторна своїми пам'ятками та цікавими місцями.

Споруду, яка перетривала кілька воєн і донині збереглася у відносно цілісному стані, потрібно невідкладно законсервувати і реставрувати. При належному оформленні і розчищенні тут можна було б орґанізувати першокласний музейно-фортифікаціний комплекс. Проте у той же час слід зазначити, що саме ореол небезпечності, незвіданості, таємничості і приваблює сбди велику кількість мандрівників, охочих до пригод.