Місто Сколе Львівської області розкинулося серед мальовничих Карпатських гір, у самому серці Бескидів, на перехресті міжнародних шляхів Львівщини, у прекрасній долині швидкоплинної річки Опір.
Вперше про місто згадується у історичних документах наприкінці XІV ст., коли польський король Ягайло дозволив населенню освоювати землі у Карпатських долинах. Хоча археологи стверджують, що перші поселення тут виникли набагато раніше – ще у XІ ст., саме у цей час, за легендою про князя Святослава, військо Святополка "скололо" князеві Святославу голову. У даний час на місці, де, як припускають історики, загинув князь, встановлена символічна могила-пам'ятник. Однак, за іншою легендою, Сколе походить від назви "скеля". Ще з давніх-давен це поселення мало важливе економічне і політичне значення, оскільки тут проходив важливий торговельний шлях з Волині та Галичини на Закарпаття. Про цей період у історії Сколе свідчать численні артефакти, які були знайдені на цій території, серед яких – кераміка, кістяні вироби і кам'яні сокири.
У 1397 р. це місто отримало Магдебурзьке право, згідно з яким було створено органи місцевого самоврядування. Почали регулюватися суспільно-правові відносини у межах Сколе, внутрішня структура і діяльність купецьких корпорацій, порядок суду і судочинства тощо. Упродовж XІV ст. – XV ст. мешканці цього міста зазнавали нападів татар та угорців. Відомо, що з XІV ст. і до 1772 р. Сколе перебувало у складі Речі Посполитої, як і інші сусідні території.
У XVІІІ ст., коли місто увійшло до складу австрійської імперії Габсбургів, цю територію активно колонізували німецькі ремісники, внаслідок чого почався бурхливий розвиток промисловості і торгівлі. Цікаво, що німецький вплив і досі простежується у забудовах, побуті та веденні місцевого господарства. У присілку Демні, що на південь від Сколе, в ті часи було закладено першу доменну піч, у якій місцеві майстри із заліза виготовляли різноманітні сільськогосподарські інструменти, а також з піску виплавляли прозоре скло. У 1885 р. через місто проклали залізницю " Стрий – Сколе", завдяки чому почався активний розвиток рекреаційного господарства і промисловості, а вже через два роки цю залізницю продовжили до Мукачевого. У 1886 р. австрійські барони Гредлі заснували власну фірму, яка згодом розвинулася у потужний різногалузевий промисловий комплекс, до якого належали каменярня, тартак, лісозаготівельні промисли, ремонтно-механічні майстерні і навіть електростанція. Донині у південній околиці міста добре зберігся прекрасний палац баронів Гредлів, який оточує великий парк (зараз у палаці розміщена школа-інтернат). У XІX ст. паралельно з промисловістю також розбудовувалася комунально-соціальна сфера, було побудовано водогін з керамічних труб, який функціонує і досі. У 1888 р. Сколе спіткало нещастя – велика пожежа знищила майже третину міста, більше, ніж сто будинків, з того часу у місті функціонує пожежна частина.
У 1912 р. Сколе відокремилося від Стрийського повіту і стало повітовим центром. З 30-тих років XX ст. тут активно починає розвиватися туризм – з'явилося туристичне інформбюро, кінотеатр, пансіонати, відпочинкові вілли, гірськолижний трамплін, пляжі над річкою Опір, ковзанка тощо. У 1937 р. місто увійшло до переліку гірських поселень як рекреаційна зона, що потребує охорони. Упродовж 1941 р. - 1944 р. Сколе знаходилося під німецькою окупацією. У 80-тих роках XX ст. у Сколе вже діяла потужна виробнича і соціальна інфраструктура: тут функціонували магазини, підприємства громадського харчування, лісокомбінат, промкомбінат, електростанція, комбінат побутового обслуговування, а також – будинок культури, бібліотеки, готель, кінотеатр, поліклініка, тубсанаторій і районна лікарня.
Місто Сколе відоме також своїми старовинними сакральними спорудами: дерев'яна церква св. Параскеви (нині церква св. Пантелеймона), яка була зведена у XVІІ ст. і вважається шедевром бойківської дерев'яної архітектури, а також – мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці (1896 р.), яка належить до єпархії УГКЦ і мурований римо-католицький костел Семи страждань Діви Марії (1895 р.), який повністю відновили на початку 90-тих років минулого століття зусиллями сколівської римо-католицької громади після руйнівного занепаду у другій половині XX ст.
Щороку у третю неділю вересня святкується день міста. Упродовж століть Сколе приваблювало багатьох туристів, митців та науковців, свого часу тут побували такі відомі українські письменники і митці, як Олена Кульчицька, Іван Труш, Олекса Новаківський та Корнило Устиянович. У місті народилися, жили і працювали видатні діячі України – оперна співачка Соломія Крушельницька, письменник Андрій Чайковський, президент ЗУНР Євген Петрушевич та інші.
Місто-курорт Сколе – це самобутній і мальовничий куточок туристично-рекреаційної зони України, місто дозвілля і відпочинку, тут функціонують лісогосподарські та природоохоронні заклади, серед яких відзначається національний природний парк "Сколівські Бескиди". Для туристів є актуальними численні туристичні маршрути, серед яких еколого-пізнавальні: "Сколе – г. Парашка – с. Майдан", "Долиною річки Кам'янка", історико-пізнавальний маршрут: " Нижнє Синьовидне – Труханів – гора Ключ – Сколе", велосипедний: "Сколе – Ключ – Скелі Довбуша – Болехів – Стрий" та багато інших туристичних маршрутів, які репрезентують красу природи і самобутність цього краю.
Andrij
.
.
