Костел св.Станіслава (м.Чортків, Тернопільська обл.): карта, фото, опис

Костел св. Станіслава у місті Чортків, районному центрі Тернопільської області, був зведений спочатку у 1610 р. як Домініканський собор для монастиря о. домініканців, які перебралися у це місто на початку XVІІ ст. Саме у цій будівлі у минулому переховувалося місцеве населення від нападів татар, оскільки її оточували високі оборонні мури. Згідно з народними переказами, святиню відвідав король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир у 1663 р. під час походу на Смоленськ.

Наприкінці XІX ст. цей костел вже не здатен був вмістити усіх своїх парафіян, у зв'язку з цим його разом з частиною мурів та веж було розібрано. На його місці якраз перед Першою світовою війною за проектом відомого польського архітектора Яна Саса-Зубжицького, а на думку поодиноких дослідників – Теодора Тальовського збудували новий костел разом з монастирем у стилі "надвіслянської готики", тобто неоготики. До будівлі прилягали приміщення старого монастиря, серед яких – келії ченців, ризниця і монастирські канцелярії. У ті часи тут також вже існувала будівля нового монастиря, в якому знаходилися кімнати для монахів і бібліотека з цінним архівом. Нова будівля костелу повністю втратила своє оборонне значення. Щоправда, з тильного боку споруди і нині збереглися залишки оборонної мурованої стіни, що свідчать про колишнє фортифікаційне значення храму. Цей храм на сьогодні знаходиться у самому центрі міста, неподалік від ринку, його можна оглянути прямуючи від замку до Успенської церкви.

Костел св. Станіслава вражає своєю монументальністю і красою, його фасад викладено з каменю та цегли, причому нижня частина збудована з каменю, а верхня – з червоної цегли. У архітектурі цього храму спостерігається поєднання різноманітних стилів, гармонійне співвідношення форм і краса архітектурних ліній, а також – досконалість відповідних деталей, які дають можливість співвіднести його з найкращими пам'ятками костельного зодчества, що збереглися до наших днів. Внутрішній інтер'єр костелу відзначається своєю величчю і скромністю, а його скульптури виконали майстри Чеслав Стовп і Діаман Станкевич. Загалом, храм вражає своєю вишуканістю і елегантністю. Зовнішнім виглядом храм дещо перегукується з костелом Ольги і Єлизавети у Львові та костелом св. Миколая у Києві.

У період Першої світової війни найбільше постраждали дзвони, які російські військові зняли і вивезли. Проте, вже у 1919 р., після закінчення Першої світової війни дзвони були знову встановлені. У 1941 р. радянські війська перед своїм відступом знищили отців-домініканців і місцевих священиків, а костел підпалили. Щоправда, полум'я місцевим мешканцям вдалося вчасно загасити, внаслідок чого храм було врятовано, чого не скажеш про втрачені життя служителів церкви.

Після закінчення Другої світової війни костел передали православній громаді міста. У 1959 р. за наказом радянської влади храмове приміщення використовувалося як склад мінеральних добрив. У 1989 р. сакральну споруду офіційно повернули отцям домініканцям, які відновили тут богослужіння і перетворили храм на духовний центр для католиків латинського обряду. Нині у костелі зберігається копія чудотворної ікони Матері Божої Розарію, яку було урочисто короновано 29 серпня 2009 р. Під час богослужінь щонеділі тут можна почути величні звуки органа. Будівля добре збереглася, у її замурованих підземеллях, у крипті знайшли вічний спокій представники знатної шляхти.

Костел св. Станіслава і Матері Божої Святого Розарію у Чорткові є діючим храмом, який домінує у архітектурі міста, вважається одним з найвеличніших римо-католицьких храмів в Україні, відзначається довершеністю і витонченістю своїх форм та належить до пам'яток архітектури національного значення. На теренах Тернопільщини варто оглянути також неоготичні храми в Озерянах та Лосячі.

Andrij