Державний природознавчий музей НАН України (State Museum of Natural History) - один з найстаріших і найбагатших за науковими природничими колекціями серед музеїв Європи. Його внесено до європейських і світових каталогів.
Засновник музею граф Володимир Дідушицький (1825-1899) - відомий зоолог, етнограф і археолог, член-кореспондент Академії наук і майстерності у Кракові (з 1881 р.), який є автором перших наукових видань музею, серед яких "Про наших хребетних тварин" (1876), "Каталог місцевих птахів" (1880) та ін.
Приміщення музею на вул. Театральній, 18, поруч із площею Ринок, Народним домом та костелом єзуїтів збудовано на межі ХVІII-ХІХ ст. і є пам'яткою архітектури. У ньому знаходиться найстаріший у Львові механічний ліфт, виготовлений у Відні в середині XIX ст. Офіційною історичною датою заснування музею вважається 1870 р., коли вперше побудовано експозицію і розпочато прийом відвідувачів.
У 1880 р. В. Дідушицький передав музей на потреби громади і забезпечив його довічне утримання. Цей акт було зафіксовано у створеній "Ординації Поторицькій" - юридично оформленій неподільній спадщині, яку затверджено у 1893 р. парламентом у Відні, а музей дістав першу офіційну назву - "Природничий музей ім. Дідушицьких". За життя В. Дідушицького музей мав сім розділів експозиції: зоологічний, палеонтологічний, мінералогічний, геологічний, ботанічний, археологічний і етнографічний. Музей брав участь у перших Всесвітніх виставках у Відні (1873 р.) і Парижі (1878 р.), де отримав дипломи і медалі.
Новий етап в історії Львівського природознавчого музею розпочався з 1940 р., коли він перейшов у підпорядкування Академії наук УРСР. Установу було визначено як науковий центр з вивчення флори, фауни і корисних копалин у західних областях України, а колекції неприродничого профілю було передано до інших львівських музеїв. Друга світова війна перервала діяльність музею до 1944 р., а у 1948 р. відбулося урочисте відкриття оновленої експозиції. На той час у музеї існувало три наукові відділи: зоології, ботаніки та геології. У 1951 р. його було підпорядковано Львівській філії АН УРСР. У цьому ж році на базі музею було створено Інститут агробіології АН УРСР. У 1956 р. його перевели в безпосереднє підпорядкування Президії АН УРСР як самостійну наукову установу із структурними відділами - ботаніки, зоології, палеонтології та експозиції. Від 1957 р. музеєм розпочато діяльність біологічного стаціонару на полонині Пожижевська (Чорногірський хребет) в Українських Карпатах. З 1963 р. по 1969 р. музей знаходився у віданні Міністерства культури УРСР, що призвело до згортання його наукової діяльності.
У 1969 р. музей повернуто до Академії наук, а наприкінці 1973 р. на його базі створено Львівське відділення Інституту ботаніки АН УРСР (нині це Інститут екології Карпат НАН України), до якого відійшло три відділи (у т. ч. 5 докторів і 9 кандидатів наук) та високогірний біостаціонар. Музею залишили лише відділ наукових фондів і експозиції (33 штатних одиниці, з них 5 кандидатів наук). З того часу установа змушена була поступово відновлювати свій кадровий потенціал, що дало можливість у 2003 р. провести реструктуризацію базового відділу на 3 підрозділи, у складі яких нині працюють 5 докторів і 17 кандидатів наук.
Наукові фонди та музейна експозиція внесені до державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання.
У музеї зберігаються:
- унікальні експонати мамонта і волохатого носорога з озокеритових копалень Старуні (Передкарпаття), метеорити (Пултуськ), бурштини з інклюзами (Гданськ);
- палеозоологічні колекції (від кембрійського до четвертинного періоду);
- палеоботанічні колекції (від девону до неогену);
- колекції порід і мінералів (від докембрію до четвертинного періоду);
- колекції природних і антропогенних грунтів;
- еталонні систематичні колекції фунтової мікро- і мезофауни;
- колекція малакофауни України;
- колекції 15 рядів регіональної і тропічної ентомофауни, а також плейстоценових комах;
- колекції риб, земноводних, плазунів, птахів (опудала, тушки і яйця), серед яких одна з найбільших у Європі унікальна колекція альбіносів і меланістів, та ссавців (опудала, тушки, черепи і роги);
- бріологічний гербарій (Міжнародний індекс - LWD) з повними зборами мохоподібних України, Кавказу і Середньої Азії;
- гербарій судинних рослин (Міжнародний індекс - LWS).
Основний науковий фонд музею (природничі колекції) становить близько 360 тис. одиниць зберігання. Природнича експозиція музею спрямована на екологічну просвіту і формування наукового світогляду населення.
Головними напрямами діяльності музею визначено:
- розроблення наукових основ природничої музеології, створення, збагачення та збереження фондових колекцій;
- вивчення біологічної різноманітності та екології окремих груп сучасної і викопної флори та фауни західного регіону України;
- проведення науково-освітньої, популяризаторської та культурно-просвітницької роботи.
Чорнобай Юрій Миколайович, директор музею
Інформація взята з порталу who-is-who.ua
Olеnka
