Успенський собор у селі Крилос Івано-Франківської області був зведений у 1157 р. у стилі давньоруської архітектури як оборонна споруда, оскільки він також виконував роль укріпленої цитаделі. У ті часи собор вважався композиційним і сакральним центром княжого міста, неподалік від нього знаходилися княжий і митрополичий двір.
Вперше Успенський собор (храм Приснодіви Марії) був згаданий у літописах у зв'язку з похованням тут у 1187 р. князя Ярослава Осьмомисла. Упродовж століть місцезнаходження головної святині княжого Галича залишалося невідомим. У зв'язку з цим її руїни шукали у Галичі, на високому березі річки Лімниці та у селі Крилос. У 1911 р. дослідник Й. Пеленський займався пробними розкопками біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Крилосі. Однак, лише експедиція Наукового товариства ім. Т. Шевченка під керівництвом відомого археолога Я. Пастернака у липні 1936 р. остаточно локалізувала цю пам'ятку.
Унікальній знахідці передувало два роки виснажливої праці, лише наприкінці липня 1936 р. у Крилосі археологи натрапили на масивний мур з тесаних кам'яних блоків. Згодом дослідники виявили, що фундаменти храму лише на півтора метра за своїми габаритами є менші від Софії Київської, а також дещо поступаються Десятинній церкві. Проте науковців найбільше здивувало те, що за просторовим розташуванням і багатством оздоби цей собор у минулому не поступався жодній найбільш визначній тогочасній святині. Його фундамент складався з грубо оброблених блоків крейдяника і вапняку, а стіни – з тесаних блоків алебастру і вапняку. За допомогою розкопок було знайдено рештки скульптурного декору і архітектурних деталей, які дають можливість зробити висновок про вигляд величного собору у минулому. Зокрема, входи до храму були декоровані порталами, а у зовнішньому декорі використовувалися фризи і карнизи. Не менш продумано і розкішно був оздоблений і його інтер'єр: підлога була викладена плитами з алебастру і пісковику, а також прикрашена зображеннями рослин і фантастичних тварин. Знайдені фрагменти штукатурки засвідчують існування у соборі настінного розпису. Баня і поверхні склепінь сакральної споруди були вкриті свинцевою жерстю, а дах – червоною черепицею. Дослідники припускають, що у святині було зображення Оранти.
У 1937 р., український археолог Ярослав Пастернак під час досліджень у притворі храму виявив саркофаг з останками князя Ярослава Осьмомисла. Більшість дослідників вважають, що собор звели за часів правління вищезгаданого князя Осьмомисла ще до офіційної дати 1157 р. Востаннє храм згадується у літописі 1254 р. З його залишків у Крилосі пізніше було збудовано Успенську церкву і Василівську каплицю.
Хоча від Успенськкого собору у Крилосі до наших днів збереглися лише фундаменти, у княжі часи цей храм був одним з найвеличніших у Середньовічній Європі, нині входить до складу Національного заповідника "Давній Галич" і належить до пам'яток архітектури місцевого значення.
Andrij
