Національний заповідник "Давній Галич" (м.Галич, Івано-Франківська обл.): карта, фото, опис

Національний заповідник "Давній Галич" у Галицькому районі на Івано-Франківщині був створений у 1994 р. на території 78 кв. км., де знаходиться понад 300 пам'яток всеукраїнського та світового значення з метою виявлення, збереження, реставрації, дослідження, популяризації та використання культурної спадщини давнього Галича.

Відомо, що за весь період свого існування це місто змістилося на 6км. У минулому центр княжого Галича був розташований там, де нині знаходиться село Крилос, на березі річки Лукви. У місцевості, де тепер розкинулося сучасне місто, була пристань і торгово-ремісничі склади. Загалом, саме у Крилосі знаходиться більшість пам'яток архітектури, археології та історії, які разом з історичним центром Галича, замком Галича, музеєм-скансеном у Крилосі, костелом кармелітів у Більшівцях та храмом св. Пантелеймона у с. Шевченково Івано-Франківської обл. утворюють цей національний заповідник. Крім того, місцевість приваблює своїми історико-ландшафтними заповідними зонами, утвореними поблизу ріки Дністер. У зв'язку з вищесказаним "Давній Галич" у будь-який сезон відвідує велика кількість туристів, у тому числі - у складі орґанізованих груп. До складу заповідника входять три музеї: музей історії давнього Галича, музей караїмської історії та культури і музей народної архітектури та побуту Прикарпаття.

Музей історії Галича – найдавніший музейний заклад заповідника, який розташований на княжому дитинці у Митрополичих палатах (пам'ятка архітектури першої половини XІX ст.). В експозиції широко представлено історико-культурну спадщину, архітектурні та археологічні знахідки минулого, які засвідчують, що свого часу Галич був одним з наймогутніших державних та релігійних центрів Руси-України. До музею належать такі об'єкти: Галичина могила (X ст.), оборонні вали (X-XІІ ст.), фундаменти Успенського собору (XІІ ст.), каплиця святого Василія (XV ст.), Успенська церква (ХVІ ст.), комплекс храму святого Пантелеймона (XІІ ст.), Золотий тік, Княжа криниця, базарна площа тощо.

На під'їзді до давнього Галича можна натрапити на одинокий курган в урочищі Качків, який у одному з давніх літописів означений як Галичина могила. На думку історика Михайла Грушевського у цій могилі міг бути похований засновник міста Галича.

Галицький замок у м. Галичі, який ще називають Старостинським, був збудований упродовж XІV – XVІІ ст. і знаходиться на вершині Замкової гори на правому березі річки Дністер. Він належав до найдавніших і найбільш укріплених фортець Галичини. Перші дерев'яні укріплення тут виникли ще за часів панування волинського князя Любарта у середині XІV ст. Відомо, що у ті часи замок переходив у власність від одного монарха до іншого, а пізніше перетворився на резиденцію галицького старости, звідси і походить ще одна його назва – "Старостинський".

Церква св. Пантелеймона – єдина кам'яна будівля стародавнього Галича, яка дійшла до нашого часу, за особливостями будівельної техніки, декору та композиції ця сакральна споруда наближається до тогочасної романської архітектури, а за своїм типом належить до характерних для давньоруської архітектури чотиристовпних хрещато-баневих храмів. Історики вважають, що цю церкву галицько-волинський князь Роман Мстиславович назвав на честь свого діда київського князя Ізяслава, християнське ім'я якого було Пантелеймон.

Успенський собор – визначна пам'ятка архітектури XІІ ст. Його було побудовано в час князювання володаря Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). Церковна споруда належала до найвеличніших храмів Середньовічної Європи, бо її величина становила 32,5 х 37,5м., а в сакральному будівництві в Київській Русі вона поступалася масштабові Софіївському соборові і Десятинній церкві в Києві. Фундаменти Успенського собору відкрив у 1936 р. археолог Я. Пастернак, а восени 1937 р. у притворі храму були віднайдені ймовірні тлінні останки в кам'яному саркофазі його фундатора – князя Ярослава Осмомисла. Цим відкриттям було започатковано новий виток у пружині наукових досліджень Галича як другого за значенням після Києва українського політичного та релігійного центру епохи Середньовіччя. У південно-західному куті фундаментів Успенського собору у XV ст. була збудована каплиця св. Василія, яка є проміжною ланкою між Успенським собором і Успенською церквою в історії Галича-Крилоса як єпископського центру. На захід від Успенського собору у 1584-1586 роках із його залишків була збудована Успенська церква в якості єпископської кафедри, статус якої вона носить до сьогодні. Крилоський Успенський храм був резиденцією єпископа Гедеона Балабана.

Неподалік від дитинця і фундаментів Успенського собору розташована Княжа криниця, яка була відома ще з XІІ ст. Згідно з переказами, її цілюща вода надавала силу давньоруським воїнам, оберігаючи їх від мечів та ворожих стріл. У 1998 р. це джерело було оновлено львівськими реставраторами і облаштовано у вигляді павільйону, біля якого споруджено оглядовий майданчик.

Музей караїмської історії та культури своєрідна данина людям, які впродовж століть не покинули галицьку землю, що стала рідною для їх маленького, але гордого народу. Музею стоїть на вулиці Караїмській у місті Галичі, на якій свого часу знаходилася кенаса, а сьогодні доживають свого віку ошатні колись караїмські будинки, також зберігся караїмський цвинтар у селі Залуква – своєрідний галицький некрополь пам'яті XІІІ – XX ст. Експозиція знайомить відвідувачів з релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям тюркомовної громади Галича. Тут можна побачити ризи та молитовний шарф газана – священнослужителя, його печатку та штемпель храму-кенаси, згорток Тори, а також яд – указку для читання Святого Письма, інші предмети культу. Окремий розділ, присвячений обрядовості та побуту галицьких караїмських родин, які ревно дотримувались Святого Письма і Заповітів Божих, творили спільну історію з українцями, були і є пошанованими серед галицької людності. Фото та документальні матеріали, особисті речі галицьких караїмів дають можливість ближче дізнатись про самобутність цього народу, який є невід'ємною часткою України.

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття знаходиться просто неба (музей-скансен у Крилосі), на теренах давнього городища. Його територія займає 4,5га, тут встановлено чотири невеликі рукотворні "села" з метою відтворення цих поселень, що існували у минулому на Прикарпатті, Покутті, Гуцульщині та Опіллі.

Національний заповідник "Давній Галич" репрезентує багатовікову історію Давнього Галича, який поряд з Києвом, Черніговом та іншими містами Київської Русі вважався зосередженням найвищих культурних досягнень давніх русичів-українців. Тут можна оглянути шедеври архітектурного зодчества, в тому числі і княжої доби.

Andrij