Церква Різдва Христового у місті Галичі була збудована у XІІІ – XVст. з місцевого м'якого каменю і цегли на вапняному розчині на місці попередньої згорілої дерев'яної церкви. Нині вона знаходиться на центральній площі міста, неподалік від пам'ятника Данилу Галицькому і музею караїмської культури і належить до найважливіших елементів його ансамблю. Взагалі питання про час побудови цієї святині є дискусійним, оскільки одні фахівці вважають дату її зведення кінець XІІІ – початок XІVст., а інші схиляються до думки про кінець XІV – початок XVст.
Як вважає один із дослідників галицьких храмів Ю. Лукомський, спочатку храм був хрестоподібним у плані, трибанним, з типовим входом із західної сторони. Згодом його розбудували з північної, західної та південної сторін. Фундаменти будівлі настільки глибокі, що під час розкопок під керівництвом польського історика Олександра Чоловського, які проводилися наприкінці XІX ст., дослідникам не вдалося дійти до підошви фундаменту, оскільки почала швидко прибувати ґрунтова вода.
У ХVІ ст. про церкву Різдва Христового йшлося в історичних джерелах як культову споруду ремісничих об'єднань та цехів. Наприкінці цього ж століття церква стала власністю гончарного цеху Галича. Упродовж ХVІ – XVІІІ ст. храм неодноразово руйнували татари і лише у другій половині XVІІІ ст. в історії церкви розпочалися більш-менш спокійні часи, святиню повністю відбудували. У 1785 р. тут було встановлено одноярусний, дерев'яний, позолочений, різьблений іконостас, виготовлено металеві панікадила, а також вилито для дзвіниці один із дзвонів.
У 1825 р. у храмі проводилися відновлювально-реставраційні роботи під керівництвом архітектора Т. Бергера, внаслідок яких було прибудовано контрфорси з північної і південної сторін, а у притворі розміщено відсутні раніше хори. До початку XX ст. сакральна споруда була покрита двосхилим дахом із західним фронтоном у бароковому стилі. Із західної сторони до храму прилягала дерев'яна дзвіниця. У 1904 – 1906 р. у церкві провели реставрацію за проектом архітектора Лева Левинського, після якої храм і набув сучасного вигляду: встановили нову баню та відновили інтер'єр. У 1906 р. церкву освятив митрополит Андрей Шептицький, пам'ятник якому встановлено поряд з дерев'яною дзвіницею, що збереглася до наших днів. У 1960 р. тут відбулися капітальні ремонтні роботи, під час яких було оновлено інтер'єр храму, зокрема, олійний живопис виконали митці – брати Щупаки. У 1970 – 1975 р. архітектор Іван Могитич досліджував пам'ятку і виконав графічну реконструкцію її автентичного вигляду. Він дійшов до висновку, що церква у своєму плані є пропорційно спорідненою з планом Вірменського собору у Львові. Нині церква – однобанна, інтер'єр якої приємно дивує своєю розкішшю і створює незабутнє враження для відвідувачів.
Церква Різдва Христового належить до цінних пам'яток архітектури епохи Пізнього Середньовіччя, а також – до найдавніших храмів Галичини, поряд із церквою св. Пантелеймона у Шевченковому, церквою Різдва Богородиці у Рогатині або ж Миколаївською церквою у Львові.
Мурована церква Різдва Христового у Галичі на Івано-Франківщині є діючим храмом, відноситься до єпархії УГКЦ, входить до складу Національного заповідника "Давній Галич" і належить до пам'яток архітектури національного значення.
Andrij
