Монастир та костел францисканів (капуцинів, м.Львів): карта, фото, опис

Монастир та костел францисканців (капуцинів) у м. Львові був заснований у 1708 р. у стилі бароко як римо-католицький чоловічий монастир і розбудовувався упродовж багатьох років, аж до 1730 р. Монастирський комплекс був збудований коштом шляхтички Єлизавети Софії Сенявської і розташований на місці колишніх бастіонних фортифікацій передмістя Львова. Зараз це - верхня частина вул.Короленка при перетині з вул. Лисенка, вище від Свято-Георгіївського храму. Перед фасадом монастиря знаходиться доволі великий затишний сквер з памятником "Просвіті", встановленим у кінці минулого століття.

Спочатку монастир належав отцям капуцинам, однак після того, коли у 1785 р. Львів після поділу Речі Посполитої відійшов до Австрії, його новим власником став орден монахів францисканців. Відтоді обитель перебувала у власності францисканців аж до закінчення Другої світової війни. Згідно з історичними даними, на Францисканській площі, яка прилягала до цього монастиря, у 1748 р. відбувалася боротьба між кармелітами й капуцинами. Войовничим кармелітам не сподобалося, що капуцини користуються великою популярністю серед християн. Відомо, що в результаті численних позовів, амбіції кармелітів все ж було приборкано тогочасною владою.

Корпус келій – цегляний, триповерховий, тинькований, із невеликим внутрішнім подвір'ям, прилягає до костелу з південної сторони, спочатку був двоповерховим. Після пожежі 1835 р. монастир зазнав добудов і перебудов, після яких він набув сучасного вигляду. У 1840 р. до обителі прибудували будинок новіціату. Неподалік від монастиря знаходився будинок, де розміщувалася бібліотека "Народного Дому", яка була цінна своїми стародруками та рукописами і заснована у 1849 р., тоді вона вважалася однією з найбільших у цьому краю. Під час проведення реставраційних робіт у 1926 р. на фасаді монастиря було встановлено горельєф Богородиці, який можна побачити і донині. Саме тоді до обителі прибудували третій поверх західного і частково – південного крила. З північної сторони до монастирського костелу прилягає каплиця.

У своєму архітектурному вирішенні костел францисканців – тринефна базиліка з бароковим фронтоном, збудована із цегли, тинькована, вирішена у простих архітектурних формах. Фасад храму повторює форми костелу Преображення Господнього, який знаходиться у Варшаві при монастирі капуцинів. Його площина розділена двома пілястрами там, де межують нефи. Двох'ярусний фасад характеризується скромним оформленням, плаский, увінчаний трикутним фронтоном із круглим вікном на його осі. Костел не зберігся до нашого часу у первісному вигляді, оскільки був перебудований у першій половині XІX ст. Крім того, у роки радянської влади було знищено головний вівтар, дзвіницю, орган та усі хрести з даху. Барокова сигнатурка була втрачена після Другої світової війни, до сьогодні також не зберігся багатий інтер'єр храму, в тому числі вівтар, образи св. Франциска і св. Роха. Інтер'єр нині тут досить аскетичний, оскільки приміщення храму займає Церква адвентистів сьомого дня.

З 1991 р. у колишньому громадському центрі монастиря (нижче по вул. Короленка) розмістилося Російське культурне товариство ім. О. Пушкіна. Сад монастиря нині перебуває у розпорядженні кількох установ. Так, у його північній частині розміщені господарські будівлі школи-інтернату, південна частина перетворена на спортивний майданчик. Тут також збереглися залишки алей зі старими деревами.

Колишній францисканський монастир та костел Непорочного Зачаття Богородиці нині функціонує як протестантський храм (його приміщення використовує Церква адвентистів сьомого дня) і належить до пам'яток архітектури національного значення. Будівлі можна оглянути ззовні чи зсередини практично будь-коли у денний час, попросивши дозволу у охоронця. Через дорогу (з іншого боку вул. Лисенка) розміщений музей визвольної боротьби. На цій же вулиці, пройшовши трохи далі у бік центру, можна оглянути палац Дідушицьких , а якщо піти від центру – костел Серця Ісусового (зараз належить УПЦ КП).

Andrij