Травертинова скеля знаходиться біля села Летяче Тернопільської області, на високому лівому березі річки Дністер і займає (разом з охоронною зоною) площу 0,5га. Цю геологічну пам'ятку природи місцевого значення було взято під охорону держави у 1972 р.
Назва подібних скель походить з італійської мови, що означає камінь із Тібура (нині це місто в Італії, яке називається – Тіволі). За своєю природою травертини – це рідкісні карбонатні континентальні відклади, вони найчастіше утворюються біля виходів на поверхню підземних вод, які збагачені бікарбонатом кальцію. Ці породи знаходяться у різних частинах світу, проте у невеликій кількості. На теренах України вони виявлені лише у Криму та на Поділлі, однак на території Поділля їх нараховується найбільше, це понад 50 (!) місцезнаходжень травертинів. Саме тут вони формують стрімкі скелі на схилах річкових долин і балок, висота цих скель становить, як правило, 10-15м, а довжина – до 100-200м. Місцезнаходження таких порід зосереджені у каньйоні Дністра, між гирлами Коропця і Серету, у басейні Нічлави (Тернопільська обл.), а також – у долинах річок Данилівки, Ушиці і Студениці у Хмельницькій області.
За переказами, монахи у цій місцевості оселилися у XІІІ ст. після того, коли хан Батий зруйнував Київ. Дослідники вважають, що печери у таких скелях є найдавнішими пам'ятками християнства на Поділлі, скоріш за все, саме у них перші монахи з місіонерською місією проповідували християнство. Саме тут вони врятувалися втечею від монголо-татарської орди. Найвідомішими такими пам'ятками є печерні монастирі у селах Рукомиш та Бакотський скельний монастир. Подібною до них, але не такою масштабною, є і скеля у Летячому. Вона являє собою вертикальне урвище-відслонення висотою біля 12м і шириною біля 20м на південно-східному кінці села, де майже горизонтальна поверхня плато переходить у стрімкий схил Дністрової долини. На вершині скелі утворився природний оглядовий майданчик звідки відкривається розкішна панорама на північ. Вузькою каньйоноподібною долиною, схили котрої повністю вкриті лісом та чагарниками, тече широкий Дністер. А посеред річки розташувались два острови з протокою між ними, названі дотепними туристами "Інь та Янь". У сукупності цей краєвид є одним з найвідоміших та найгарніших на усій протяжності Дністровського каньйону.
Вертикальний схил починається просто за вершиною. Тож будьте обережні, ніякого огородження тут немає! Стежки до Дністра немає також (вона є трохи північніше), однак можна спуститись до підніжжя скелі. Цей дуже стрімкий спуск огинає скелю з півночі і далі траверсує її підніжжя знизу. Вхід у печеру знаходиться на кілька метрів вище стежки, тому намагаючись потрапити туди, тверезо оцінюйте свої сили. Може статися так, що піднятися нагору виявиться значно простіше, ніж спуститись... Імовірно, печера монаха-пустельника мала початково природне походження, а згодом була розширена людською працею. Автор цих рядків всередину не потрапив, основною причиною був брак часу. Правіше (південніше за виступом каменя) варто оглянути ще природний грот-навіс з цікавими формами вивітрювання гірської породи та невеличкий міні-водоспад, що бере свій початок із джерела вище по схилу. Знизу, з поверхні Дністра, скелю теж добре видно, однак вона виглядає з такої відстані не надто ефектно, адже порівняно з загальною висотою схилу, висота каменя доволі мала. Крім того, він частково ховається у зелені. Загалом вигляд знизу нагадує подібну скелю біля села Делева, з тією різницею, що остання знаходиться не на вершині, а на половині висоти каньйону.
Скеля з печерою відлюдника та водоспадом біля села Литячі Заліщицького району, на лівому березі річки Дністер є цінним природним утвореннями, входять до складу національного природного парку "Дністровський каньйон" і належать до пам'яток природи місцевого значення. Щоб дійти до цього місця, з центру села, від церкви та костелу слід рухатися довгими вулицями на південний схід. Після останньої хати огляньте старезний та розкішний Дуб "Литяцький", а тоді не йдіть далі у поле, а різко поверніть направо на 90 градусів найкоротшим шляхом до річки. Стежка іде через людські городи та луки і через пів кілометра приведе вас просто до скелі. До слова, між Летячим та Шутроминцями у долині потічка є ще одна подібна скеля, значно менш відома і важкодоступніша.
Andrij
