Костел Христа Царя для римо-католицької громади селища Брюховичі розпочали будувати за проектом відомого польського архітектора Мар'яна Нікодемовича у 1925 році. Роботи тривали доволі довго, перша Літургія тут була проведена лише у 1936 році, а повністю завершили будівництво храму аж у 1939 році. Як бачимо, відбулося це вже перед самим приходом Радянської влади та вибухом Другої Світової війни. Після завершення війни храм залишився діючим, однак перейшов у руки панівної Російської Православної церкви і залишався таким аж до настання Незалежности України.
Костел Христа Царя був запроектований і зведений у стилі сецесії (модерну), хоча у 30-х роках 20 століття вже потужно завойовував своє місце під сонцем функціоналізм та конструктивізм, не тільки у житловій та громадській, але й у сакральній архітектурі. Це однонавова базиліка з невеликим трансептом, завершена суттєво вужчою гранчастою вівтарною частиною. Храм великого розміру, бічні стіни містять аж по 5 високих вікон. Характерною ознакою святині є бічні галереї за арковими склепіннями, котрі нагадують Вірменський собор у Львові або костел у Чорнушовичах. На даний час споруда тинькована, пофарбована у світлі кольори, високий двосхилий дах над навою та вівтарем вкритий бляхою коричневого кольору. Та само завершені бічні галереї та численні прибудови навколо вівтаря. Дах містить невелику металеву вежечку-сигнатурку, а фасад увінчаний головною вежею, яка субєктивно видається надто стрункою та низькою відносно розмірів нави. Вежа завершена бароковим куполом та маківкою на ліхтарі. Однак найяскравіше проявились сецесійні настрої на фасаді храму. Фронтон має характерні вигадливі вигини, невеликі вікна по боках від входу - овальної форми. Сильно розвинутий портик винесений далеко за фасадну стіну і має свій окремий великий напівкупол з маківкою. Нижче під куполом, котрий опирається на три прямокутні колони, розміщений великий балкон. А вже під балконом міститься сам вхідний портал з напівциркульним завершенням, причому головні двері втоплені у доволі глибоку нішу. У сукупності описаний фасад храму є одним з найцікавіших архітектурних рішень, котре має небагато аналогів.
Храм обнесений невисокою огорожею, у котру навпроти входу вмонтована висока надбрамна дзвіниця стінового типу. Дзвіниця теж типово сецесійна, триярусна. Нижній ярус містить браму, та дві бічні хвірточки, а на другому ярусі бачимо три прорізи для дзвонів. Завершена споруда ще одним прорізом для найменшого дзвона та напівкруглим фронтончиком.
Зараз храм (як і колишній костел у мікрорайоні Рясне-1) належить Українській Греко-Католицькій церкві – освячений як церква Різдва Пресвятої Богородиці у Брюховичах, він відновлений і доглянутий. Привертає увагу навколишня територія, засаджена різноманітними квітами та декоративними кущами. Як і повсюди у селищі, тут ростуть кілька старих сосен, які створюють гарне доповнення до силуету костелу. У храмі служать кілька священиків, тут діють численні церковні спільноти. Перебуваючи у Брюховичах, не оминіть увагою також старовинну дерев'яну церкву Пресвятої Трійці на хуторі Гомулець, а також віллову забудову, яка за радянських часів була перебладнана на санаторій "Львів", зараз, на жаль, уже недіючий.
Petro
