Декілька місць, які змінять ваше уявлення про історію

Думаєте, що в Україні вже все давно відомо, всі цікаві місця відкриті, досліджені і відвідані не одним туристом? Та ні, ви помиляєтесь! Залишилось, ще й багато маловідомих широкому загалу, однак надзвичайно захопливих місцин, де ви зможете відчути себе справжнім першовідкривачем. Сьогодні мова саме про такі закутки Львівської області.

Усі мабуть добре знають історію могутньої Київської Русі, але мало хто чув, що приблизно в цей же час на теренах Західної України існувала Велика (Біла) Хорватія. Причина такої забутості та маловідомості проста – практично повна відсутність писемних джерел, які б давали нам відомості про цю державу. Проте нещодавні дослідження археологів принесли неймовірні результати – Біла Хорватія не тільки існувала, але й змагалась могутністю з Київською Русю, та загинула на піку своєї величі. Для прикладу в часи, коли Київ займав лише 10 га, площа столиці хорватів – Стільського городища – становила 250 га і лише сам дитинець (найбільш укріплена частина міста, де жив правитель) – 15 га! Багато років дослідженнями і розкопками городища займається його першовідкривач – кандидат історичних наук Орест Корчинський.

Ми пропонуємо вам відвідати найцікавіші місця, які перенесуть вас у VIII-XI ст. та розкажуть історію цієї таємничої держави.

Стільсько

Саме тут колись і була згадана уже могутня столиця Великої Хорватії. В X ст. вороги здобули місто підступом та дощенту спалили його. Падіння столиці, можливо, і стало однією з причин занепаду та забуття держави у майбутньому.

Мешканці міста, яким таки вдалось вціліти, більше не могли жити на згарищі, проте і піти з обжитих та облюбованих земель не могли. Вони спустились з пагорбів, де колись височіло місто, та заснували нове поселення під їх схилами. Щоб зберегти пам'ять про свою столицю, новому дому вони дали таку ж назву – Стільсько.

Однак це не єдине, що зробили хорвати, щоб не втратити своєї історії. У новому Стільську від дідуся до онука, з покоління в покоління передавали відомості та легенди про старе місто. Одну з таких історій дізнались археологи, коли заклали розкопки на місці металоплавильного цеху хорватів. До науковців підійшов старший чоловік і сказав, що добре вони вибрали місце для роботи і хороші будуть результати. Згодом вони вияснили, що чоловікові про стару кузню розказав дідусь, а дідусеві - його дідусь...

Але вертаємось від історії до мандрів. Все що ви зможете побачити зараз у Стільську – це оборонні вали, які тягнуться лісом та над схилами річки, на 10 км. Та це лише перший пункт у нашій мандрівці.

Ілів

Як і кожне старовинне місто Стільсько мало розгорнену мережу зовнішніх неукріплених поселень, храмів, некрополів, монастирів та не тільки.

Одним з таких місць, які вам неодмінно слід відвідати є село Ілів. Село розміщене доволі далеко від Стільська, на відстані біля 4км.

Проминувши галявину поруч з річкою, ви підійдете до одного з тутешніх горбів, який дуже різко піднімається вгору. Колись на його вершині також було окреме невелике укріплене городище, яке використовувалось для потреб жреців. Від нього теж залишились тільки вали, проте дещо цікавіше нас чекає на схилах – старовинні язичницькі печери.

Першу ви аж ніяк не зможете проминути. До неї веде стежка стрімким схилом, але вона точно вартує зусиль витрачених на дорогу. Це печера Дівоча. Видовжений вгору вхід до неї дещо припіднятий над землею, проте забратись туди не так важко (зважте, що вибратись назовні куди складніше, ніж потрапити всередину. Однозначно не варто робити цього, якщо ви подорожуєте наодинці). Усередині ви побачите достатньо велике приміщення практично правильної прямокутної форми. Це рукотворна печера – її тут створили язичницькі жреці.

Повернувши праворуч та ще трішки піднявшись крутим схилом ви знайдете ще одну печеру, можливо, навіть красивішу від першої та жертовні камені. Якщо ви схочете відвідати ці скелі з печерами, переконливо радимо вибирати для цього суху погоду.

Ну і звісно, виділіть трохи часу, аби оглянути деревяну церкву Воздвиження Чесного Хреста.

Дуброва

Ще одне з сусідніх сіл поруч зі Стільськом. Тут на вас чекають аж два язичницьких храми VIII-X ст. Перший – це неймовірний камінь-дирявець. Над одним зі схилів височить могутня скала, яка своїми обрисами нагадує величезний стіл (саме тому камінь також часто звуть Столовим). Однією широкою ніжкою він ніби спирається на схил.

Поруч з ним є менший циліндричний камінь. Такої нетипової форми він набув завдяки людському втручанню. Археологи припускають, що він символізує Земну кулю.

Знизу на схилі практично поруч з дорогою можна помітити три круглих заглиблення в землі. Колись саме тут були глибокі жертовні ями де спалювали жертвоприношення. Та не переймайтесь і не жахайтесь – тут підносили богам здебільшого зернові та свійську птицю.

Одразу за поворотом на відстані 50-60 м є ще одне древнє святилище. Тут на пологому камені зверху схилу, можливо, колись стояло божество, до нього вели рукотворні "сходинки", які ми бачимо і досі.

Ще цікавіші знахідки вас чекають трішки нижче по схилу – згрупування рукотворних печер в яких спершу жили жреці та їх помічники, а з приходом християнства їх зайняли монахи-скитники. Усі вони прямокутної форми, деякі навіть є двокамерними. На жаль, більшість з них місцеві мешканці, які нічого не знають про древню історію цих теренів, перетворили на сховище для овочів та позакривали входи. Проте до частини печер все-таки є доступ і ви зможете їх оглянути.

Якщо ж ви подорожуєте на авто чи велосипедами, можна проїхатись доброю лісовою дорогою далі на південь. Справа від дороги будуть древні дамби, завдяки яким утворювались ставки на річці Колодниця, котрі захищали Стільське городище та уможливлювали судноплавство. А ще за кілька кілометрів на південь дорога виведе у селище Розділ, просто до головної архітектурної перлини містечка – палацу Жевуських-Лянцкоронських. Орієнтир - великий парк (зараз - радше ліс) і велика мурована брама при дорозі.

Миколаїв

Якщо ви вже потрапили у ці краї, то аж ніяк не можете оминути ще один з центрів культури білих хорватів. Тут на околицях міста Миколаєва, поруч з новітньою котеджною забудовою є ще одна вражаюча група з 6 печер (печерний храм), в яких також ймовірно проживали жреці, а згодом монахи-скитники.

Форма цих кам'яних споруд зачаровує! Це декілька паралельних тунелів різної довжини, з'єднаних між собою у різних місцях. Виходи з них ведуть на зовнішню терасу з якої відкривається чудовий вид на вже сучасне місто Миколаїв. Ще кілька груп печер, дещо простішої форми, зустрінете на північних околицях міста. Частина з них була пристосована під військові об'єкти у роки Першої Світової Війни.

Зважаючи на їх таємничу будову, навіть археологи губляться в припущеннях для чого саме білі хорвати могли створити та використовувати ці печери. Можливо ви, відвідавши їх, придумаєте свій варіант!