Село Возилів: карта вулиць, фото, опис

Село Возилів Тернопільської області знаходиться на річці Дністер, на південь від міста Бучач і складається із двох частин: Долішнього Возилова (внизу біля самої річки) та Горішнього Возилова (вверху над схилом каньйону). До цього села відноситься також хутір Кіт.

Неподалік від села археологи знайшли знаряддя праці епохи ранньої бронзи (ІІІ тис. до н.е.), а також – поселення на рубежі перших століть нової ери. Після Другої світової війни на межі Верхнього та Нижнього Возилова було проведено розкопки, на основі яких вчені встановили вік поселення, який становить 6 тисяч років. В урочищі "Кринички" натрапили на знаряддя праці кам'яного віку, а на сільських городах було знайдено знаряддя праці з епохи бронзи, які, скоріш за все, знаходилися тут ще від ІІІ ст. до н.е.

Вперше у писемних джерелах село згадується у 1454 р., у той час воно належало тогочасному польському шляхтичу Теодорикові Бучацькому-Язловецькому (Теодорику із Бучача). Згідно з іншою версією, село існує ще з 1410 р. Його назва походить від слова возити, тобто, тут перевозили людей через ріку Дністер. У 1458 р. син Теодорика Бучацького-Язловецького – Міхал віддав село Возилів у заставу шляхетному Янові з Ненчина за відповідну позику у 60 тодішніх марок. Вже у другій половині XV ст. Томаш із Тшемешна викупив права на маєтки у Возилові, а його нащадок Кшиштоф Стшемеський продав ці землі представникам українсько-польського шляхетського роду Потоцьких гербу Пилява.

У 1848 р. у центрі Верхнього Возилова було збудовано ґуральню. Однак, у 1918 р. вона згоріла, її спромоглися відбудувати лише після закінчення Другої світової війни, аж у 1947 р. Однак, у радянські часи її приміщення було прилаштовано під клуб, згодом тут почала діяти крамниця. Лише у наш час до ґуральні прибудували третій поверх, а всю будівлю обладнали під млин.

До початку Першої світової війни власником Возилова був поміщик Богданович. З 1914 р. у тодішньому селищі функціонувало товариство "Просвіта". До 1939 р. тут діяло споживче кооперативне товариство "Луг", аматорський гурток і хор. У 1935 р. у поселенні трапилася велика пожежа, що охопила кілька вулиць. У 1941 і 1947 рр. – воно потерпало від повеней. Вже у радянські часи, у 1967 р. тут був збудований сільський клуб, а у 1987 р. – торговий дім.

Етнографи засвідчують, що на теренах Возилова місцеві мешканці упродовж століть мали власні притаманні лише їм звичаї і побут. Усі жили дружно, допомагали один одному по господарству, це стосувалося і того, що громада разом робила складчину та купувала усе необхідне для потребуючого. Крім того, село не знало такого явища, як злодійство, оскільки за такі речі у давнину виносилася смертна кара.

Згідно із останнім переписом населення, який проводили у 2002 р., кількість місцевих мешканців тут становила 1216 осіб, переважна більшість – українці, у наш час тут проживає лише кілька росіян. У минулому вважалося, що Возилів – це татарська колонія, яка існувала ще від часів Хмельниччини. Проте, перші документальні згадки і археологічні знахідки свідчать про те, що здавна на території села жили переважно українці. Колоністи татарського походження проживали тут лише у певний період часу.

У Возилові збереглися деякі, на жаль не дуже численні, пам'ятки історії та архітектури краю: у 1865 р. у Нижньому Возилові було встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, який було відновлено у 1950 р. У 1941 р. тут було насипано могилу на честь українських січових стрільців, яку відновили лише у роки незалежності України, аж у 1993 р., встановлено пам'ятник видатному українському письменникові – Іванові Франку (1958 р.), збудовано церкву Успіння Пресвятої Богородиці (1991 р.), яка була споруджена на фундаменті старого храму 1557 р.

Згодом, вже на початку 2010 р., напередодні свята Різдва Христового тогочасний президент України Віктор Ющенко брав участь в урочистостях з нагоди відкриття нової школи у селі. З вересня 2015 р. село увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.

Та мабуть найбільш цікавим для туристів буде огляд місцевої пам'ятки природи – каскаду Возилівських водоспадів, що знаходяться неподалік від села.

Andrij