Великий старий цвинтар у селищі Скала-Подільська розташувався на південний схід від старого міста, між двома довгими вулицями, котрі плавно збігають у долину Збруча. Це протилежний край містечка від старого замку та маєтку Голуховських. Вхід можливий із кількох різних сторін, зокрема, з вул. С.Крушельницької. Територія приблизно прямокутна, майже горизонтальна, площею біля 1.3га. Із заходу та північного заходу із кладовищем межують приватні садиби, із інших сторін – вулиці.
На відміну від деяких інших галицьких містечок, кладовище не поділене за національностями та конфесіями, надгробки поляків та українців розташовані вперемішку. Навіть самі поховання у цьому місці свідчать про колишні мир і добросусідство між націями, а також – про численні мішані шлюби. Наприклад у одній спільній могилі, як гласить таблиця, поховані греко-католицькі та римо-католицькі священики, а на іншому ж хресті – імена родичів з однаковими прізвищами виведені українською та польською мовами.
Привертають увагу пишніші надгробки видатних мешканців Скали. Це, наприклад, парох місцевої церкви о.Олександр-Костянтин Левицький, пов'язаний родинними зв'язками з Михайлом Грушевським, Йосиф-Яків Мочульський, чиновник-скарбник, Едвард Савицький – адміністратор місцевої ординації. Епітафія на могилі Едварда Савицького виконана польською і у перекладі гласить: Едвард Савицький, довголітній адміністратор ординації у Скалі, спочив у Бозі дня 16.II.1935 на 75 році життя. Просить про молитву "Богородице Діво". Є кілька групових могил (чи просто символічних пам'ятників?) з довгими переліками імен та дуже різними роками, їхня детальна історія нам невідома. Цікавими є ковані з металу хрести, один із них – із виразними мотивами ранньої сецесії.
Прекрасна епітафія на могилі Йосифа Мочульського, зі строфою із вірша Тараса Шевченка, заслуговує бути зацитованою повністю (правопис оригіналу збережено): Йосиф Яків Мочульський / ★ 29.X.1854, ✝ 30.VI.1911 / ресціпієнт сторожі скарбової / фундатор руської захоронки / і добродїй руських дїтий в Скалї / Будеш батьку панувати / Поки живуть люди / Поки сонце з неба сяє / Тебе не забудем. / родина і українські товариства / в Скалї. (примітка: "захоронка" – це приблизний аналог сучасного дитячого будинку, у ті часи вони функціонували при монастирях) Можна помітити, що зверху хтось намагався вивести фарбою новий напис, але фарба з часом майже повністю облущилась, а різьблений у камені напис понад столітньої давнини виглядає як новий, лише сама плита дала кілька тріщин.
На жаль, стан цвинтаря вкрай сумний. Переважна більшість пам'ятників повністю знищена або сильно поруйнована. Цвинтар заріс бурянами і травами, і хоча станом на 2017 рік великі кущі та дерева були розчищені, усе одно – пересування територією кладовища доволі ускладнене. Загалом, кількість збережених надгробків є невеликою, а також, на відміну від багатьох інших цвинтарів Поділля, тут практично немає численних зразків розкішного кам'яного різьблення. Уцілілі надгробки доволі прості і строгі, а найцікавішими у них є саме таблиці з написами і деякі металеві елементи.
В центрі кладовища бачимо велику каплицю-усипальню (а радше її руїни),котрій присвячена окрема сторінка нашого сайту. Новий, діючий цвинтар розташований поруч, з іншого боку вул. Крушельницької і тягнеться смугою на південь, у напрямку місцевого кар'єру. Перебуваючи у Скалі, неодмінно огляньте також місцевий єврейський цвинтар (неподалік від центру містечка, один із найкраще збережених на Поділлі) а також – руїни каплиці Голуховських, розташованої за 300 метрів звідси. Оце власне й усе, а далі запрошуємо до перегляду фото...
Roman
.
