Садиба та палац князів Лопухіних (м.Корсунь-Шевченківський, Черкаська обл.): карта, фото, опис

У 1032 р. князь Ярослав Мудрий заснував місто Корсунь. Священики київської Десятинної церкви, вихідці з кримського Корсуня (Херсонесу) дали йому цю назву, що зберігалася аж до 1944 р., пізніше його перейменували на Корсунь-Шевченківський. Це місто було прикордонним форпостом Київської Русі, але у 1240 р. його зруйнували монголи. В історичних джерелах про Корсунь згадується за часів панування поляків аж наприкінці XVІ ст., у 1585 р. місто отримало Магдебурзьке право. У XVІІ ст. Корсунь став одним з основних центрів українського козацтва, а у 1648-1654 р. був тимчасовою резиденцією Б.Хмельницького. До 1775 р. князь Яблоновський вважався власником міста, а у 1780 р. Корсунське староство передали у володіння польському князю Станіславу Понятовському, який був племінником короля Станіслава-Августа. Князь Понятовський звільнив місцевих мешканців від кріпацької неволі.

Будівництво садиби у Корсуні розпочав князь Станіслав Понятовський у 1789 р. Основу будівлі складає великий кам'яний палац, закладений того ж року архітектором Я.Ліндсеєм, збудований у стилі неоготики. Ця споруда спочатку була двоповерховою, побудована з цегли і дерева. Після того, як Корсунь-Шевченківський було приєднано до складу Російської імперії, розпочалася суперечка між сестрами Варварою та Олександрою Енгельгардт за право володіння Корсунем і маєтком князя Понятовського. Для того, щоб не сварити сестер, у 1799 р. імператор Павло І віддав місто у розпорядження свого міністра юстиції та генерал-прокурора Петра Лопухіна, який запровадив жорстокі порядки і відновив кріпацтво.

У 30-40 роках XІX ст. нові власники палацу Лопухіни значно його перебудували. Тоді і сформувався його стиль російського романтизму з елементами класицизму і готики.

Палацово-парковий ансамбль дуже оригінальний і не є схожим на інші подібні архітектурні комплекси України. Тепер він складається з палацу, ландшафтного парку, триповерхового флігеля, в'їзної брами з господарською добудовою, швейцарського будиночка, лазні, колишніх приміщень стайні й каретної, манежу, будинку головної контори та двох православних каплиць.

У 1782-1783 р. біля палацу звели одноповерховий флігель, до якого у XІX ст. добудували ще два поверхи. Нині на третьому поверсі розташована картинна галерея. До ансамблю також належить в'їзна брама, яку звели в 30-тих роках XІX ст. як оборонну споруду французького типу. Потім до неї прибудували одноповерховий корпус, що мав господарське призначення і стайню-каретну, а пізніше звели одноповерховий цегляний манеж. У 30-40–х роках до палацового ансамблю прибудували дерев'яний швейцарський будинок.

Садиба князів Лопухіних вважалася однією з найбагатших у Європі, оточена ландшафтним парком загальною площею 97га, що розташований на кількох островах. У 1782 р. архітектор Жан-Анрі Мюнц заклав його за зразком англійського ландшафтного парку. В його основі використаний природний ландшафт заплави і терас річки Рось. Тут милують око скелі, величезні обкатані гранітні брили, пороги рукавів та проток Росі разом з насадженнями дерев створюють оригінальну композицію, яку доповнюють малі архітектурні форми: містки, альтанки, скульптури. В радянські часи парк набув рис провінційності і поступово руйнувався. Реконструкція парку розпочалася у 80-тих роках XX ст., у 1994 р. парк внесли до складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. На території парку зростає близько 300 видів рослин, серед них особливо захоплює алея ялин і гора Янталка, засаджена бузком.

На сьогоднішній день у самому палаці функціонує музей історії Корсунь-Шевченківської битви, яка відбулася у 1944 р. Уся Садиба князів Лопухіних як палацово-парковий ансамбль і ландшафтний та історико-культурний заповідник знаходиться під охороною держави. Маєток у Корсуні належить до великих палацово-паркових комплексів, яких в Україні в цілісному вигляді збереглося не так уже й багато. Назвемо, для прикладу, Садибу Тарновських у Качанівці, маєток Чечелів у с.Самчики, садибу Галаганів у Сокиринцях.

Andrij