Садиба Тарновських "Качанівка" (Чернігівська обл.): карта, фото, опис
(Національний історико-культурний заповідник "Качанівка")
Де | Селище Качанівка, Ічнянський район, Чернігівська область |
Час будівництва | XVIII ст. – XIX ст., кін. XX ст. |
На даний час | музей |
Площа | 700.0 га |
Архітектор | Карл Бланк |
Стан | добрий |
Стиль | класицизм |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Охоронний номер | 842 |
Доступ | платний |
Телефон(и) | |
Відвідали | 2 користувачі |
Сайт(и) | http://www.kachanovka.in.ua/ |
Історія Качанівки
Садиба Тарновських "Качанівка" у однойменному селі Чернігівської області була збудована упродовж XVІІІ – XІX ст. за проектом російського архітектора Карла Бланка у стилі класицизму. Проект втілив у життя український архітектор Максим Мосціпанов, який збудував розкішний палац і спланував при ньому парк. Село розташувалося у південно-західній частині області, поблизу старовинних містечок Прилуки та Ічня.
До складу садиби входять: палац Тарновських (1770 р.), Георгіївська церква (1817-1828 рр.), флігелі (1770-1824 рр.), службові флігелі (1830-1840 рр.), павільйон Глінки (1830 р.), будинок управителя (кінець XІX ст.), башта (1866-1898 рр.) і парк XVІІІ – XІX ст з парковими спорудами
За свідченнями дослідників, придворний співак російської імператриці Єлизавети Федір Качанівський ще у 40-их роках XVІІІ ст. придбав собі у цих мальовничих місцях, що на Чернігівщині, маєток. Власне від його прізвища і походить назва села Качанівки та садиби. Згодом, у 70-тих роках XVІІІ ст. її викупив герой російсько-турецької війни граф Рум'янцев-Задунайський, відтоді до наших днів дійшли "Романтичні руїни", що у парку, де він влаштовував реконструкції військових баталій. Однак, найбільшою заслугою графа є створення чудового ландшафтного парку, який розрісся до величезних розмірів. Парк у Качанівці вважається одним з найбільших пейзажних садів України та Європи, оскільки увібрав у себе все найкраще, чим багата природа України та світове паркове мистецтво. Тут нараховується понад 50 видів дерев і 30 видів кущових рослин. Ландшафтний образ переважно сформували хвойні породи, акліматизовані у лісостепу – сосна кедрова і сосна Веймутова, ялина, модрина і ялиця сибірська. Парк і сьогодні зачаровує відвідувачів своєю неймовірною красою.
За часів графа Рум'янцева-Задунайського, палац був одноповерховою спорудою з центральними залами, декорований багатьма східними елементами. Пізніше, у 1808 р. маєток викупив його колишній управитель Григорій Почепка, який передав у 1824 р. палацовий комплекс у власність своєму пасинкові Григорію Тарновському.
Григорій Тарновський, новий власник маєтків і успішний підприємець, славився своєю благодійницькою діяльністю. Саме на той час у садибі здійснили реконструкцію, зберігши цілісність її архітектурного ансамблю і єдність споруд. Над палацом добудували другий поверх, надаючи будівлі більш центричного характеру. Перший поверх палацу – цегляний, а другий – дерев'яний, обкладений цеглою. Центральна його частина була декорована портиками, а західна – галереями. Фронтон портика увінчується скульптурами німф. Ще одним цікавим фактом є те, що із будинку для прислуги до палацу веде підземний хід. У 1828 р. було збудовано церкву св. Георгія. Тоді сформувалася садиба у найкращих традиціях класичного стилю.
У зв'язку з тим, що у палаці були зосереджені дорогі колекції і великі бібліотеки, Григорій Тарновський запрошував сюди відомих класиків української і російської літератури: Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Миколу Гоголя і Михайла Глінку, який тут у 1838 р. створив оперу "Руслан і Людмила". На території садиби можна відвідати павільйон Глінки, де вперше і прозвучала ця опера. Саме тут відомий російський композитор писав свої романси і пісні, зокрема, кантату на честь Г. Тарновського "Гімн господарю". Люди мистецтва надовго оселялися у маєтку, проводячи довгі вечори серед талановитих друзів і прекрасних панянок, у яких вони нерідко закохувалися. Подейкують, що у 40-их роках XІX ст. Тарас Шевченко тут закохався у Надію Тарновську, племінницю власника маєтку, з якою вони охрестили сина Василя Тарновського, у зв'язку з цим геніальний поет навіть прозвав Надію "кумася", якій і присвятив поезію "Великомученице, кумо".
Згодом маєток у Качанівці успадкував Василь Тарновський, який увійшов у історію завдяки тому, що доклав багато зусиль для звільнення селян від кріпацтва у 1861 р. Відомо, що його син, також Василь, успадкувавши маєток у 1866 р., не шкодував коштів для облагородження території садиби. Він закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, а також обирався предводителем дворянства і уславився як покровитель митців. У цей час тут побували художники І. Рєпін та М. Врубель, історик Д. Яворницький та інші. Василь Тарновський зробив особливий внесок у популяризацію і збереження творчого спадку Тараса Шевченка, оскільки знав поета з дитинства і вперше видав у світ його гравюри-офорти, а також всіляко сприяв вшануванню пам'яті великого Кобзаря.
У 1898 р. новим власником маєтку став тодішній мільйонер, меценат Павло Харитоненко. Зусиллями нового власника було частково перебудовано і відремонтовано палац, який набув сучасного вигляду. Саме тоді садибу було електрифіковано і телефонізовано. Хоча маєток продовжували відвідувати представники тогочасної культурної еліти, однак після початку Першої світової війни культурне життя тут занепало.
У 1918 р. за наказом радянської влади палац націоналізували, а майно розграбували. Упродовж 1925-1933 рр. на території садиби була створена дитяча комуна. Згодом комплекс використовувався в оздоровчо-лікувальних цілях, зокрема, тут облаштували курорт, а пізніше – санаторій, який на території садиби проіснував до 1981 р., пізніше ухвалили рішення створити Державний історико-культурний заповідник "Качанівка", який у 2001 р. отримав статус національного.
Палацово-парковий комплекс непогано зберіг свій автентичний вигляд. При оформленні інтер'єрів палацу було використано дуб, мармур, червоне дерево і кольорове скло. У своєму архітектурному вирішенні двоповерхова будівля – прямокутна у плані з трьома ризалітами, завдяки флігелям палац зберігає традиційну тогочасну П-подібну форму. Флігелі палацу збудовані у стилі класицизму з елементами історизму. На території парку на вершині пагорба знаходиться знаменитий павільйон Глінки, виконаний у формах романтизму. Щоправда, він був пошкоджений у період Другої світової війни, проте у 1947 р. його відновили.
Маєток "Качанівка" є оригінальним палацово-парковим ансамблем XVІІІ – XІX ст., має багатогранну історію та пов'язаний з життям багатьох визначних особистостей і належить до пам'яток архітектури національного значення. Та й уся околиця багата пам'ятками історії та архітектури. Необмінно завітайте у старовинний Густинський Свято-Троїцький монастир, відвідайте маєток Галаганів у Сокринцях та дендропарк "Тростянець"...
Поради мандрівникам
Заповідник приймає відвідувачів щоденно, крім понеділка, з 9 до 18 години. Для того, щоб без поспіху оглянути експозицію палацу та паркові споруди, варто виділити хоча б пів дня.
Селище знаходиться віддалік від великих автомагістралей і навіть від обласних автодоріг. Дістатись до Качанівки із Києва найпростіше власним автотранспортом, для цього вирушаємо по трасі у напрямку на Суми до міста Прилуки. З кільцевої дороги Прилук необхідно звернути на Ічню, а далі через село Парафіївку доїхати до Качанівки. Відстань із Чернігова практично така сама, а шлях до Ічні пролягатиме вже через Ніжин, минаючи Ічнянський НПП. Якщо ж добираєтесь із Сум, то найкращою буде дорога на Ромни, а далі через вже згадані вище Сокиринці та Тростянець до тієї ж Парафіївки.
Існують також варіанти добирання громадським транспортом. Із Києва електричкою можна доїхати до Ніжина, а далі скористатись автобусом "Ніжин-Іваниця". Також із Києва до Парафіївки можна доїхати маршрутками "Київ-Тростянець" або "Київ-Талалаївка". А далі кілька ще кілометрів до Качанівки подолати на таксі або автостопом.
План-схема заповідника з офіційного сайту
Експлікація: | |
1. В'їздна брама 2. Будинок управителя 3. Головна алея 4. Палац Тарновських 5. "Інтимний" скверик 6. Павільйон Глінки 7. Пристань для човнів 8. Романтичні руїни 9. Арковий місток 10. Урочище "Пуста криниця" |
11. "Повітряний" місток 12. Дуб Миколи Гоголя 13. Могила Григорія Честахівського 14. Галявина Тараса Шевченка 15. Галявина "Зірки" 16. Георгіївська церква 17. "Зелена" альтанка 18. Білий міст та арка вірності 19. Гірка Кохання 20. Псарня та електростанція |
План-схема садиби Тарновських з Вікіпедії. Автор фото Kamelot
Експлікація: | |
1. Будинок управителя 2. Головна алея 3. Палац Тарновських 4. "Інтимний" скверик 5. Альтанка Глінки 6. Пристань для човнів 7. Романтичні руїни 8. "Зелена" альтанка |
9. Дуб Олександра Довженка 10. Район "Пуста Криниця" 11. Дуб Миколи Гоголя 12. Курган Григорія Честахівського 13. Галявина Тараса Шевченка 14. Галявина "Зірки" 15. Георгіївська церква 16. Господарське подвір'я |
1. Палац Тарновських
[карта]Збудовано | 1770 р., кін. XX ст. |
Нині | музей |
Зодчий | Карл Бланк |
Матеріал \ |
мур \ |
Стиль | класицизм |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Номер | 842/1 |
Побували | 1 користувач |
2. Парк
[карта]Час будівництва | XVIII ст. – XIX ст. |
Площа | 560.0 га |
Статус | пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення |
Номер у реєстрі | 842/10 |
3. Георгіївська церква
[карта]Датування | 1817 р. – 1828 р. |
Тепер | діє за прямим призначенням |
Матеріал \ |
мур \ |
Стиль \ |
ампір \ |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Номер у реєстрі | 842/8 |
Режим доступу | вільний, за розкладом |
4. Службові флігелі (служби)
[карта]Датування | 1830 р. – 1840 р. |
На даний час | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Стиль | класицизм |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Номер у реєстрі | 842/6 |
5. Арковий місток в балці "Пуста криниця"
[карта]Час будівництва | 1860 р. – 1870 р. |
Тип | декоративний міст |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури |
6. Башта
[карта]Збудовано | 1866 р. – 1898 р., 1947 р. |
Тепер | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Висота | 20.0 м |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Номер | 842/4 |
7. Палацові флігелі
[карта]Час будівництва | 1770 р. – 1824 р., кін. XX ст. |
Тепер | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Архітектор | Карл Бланк |
Стиль | класицизм |
Висота | 4.5 м |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Охоронний номер | 842/2,3 |
8. Будинок управителя (Господарська будівля)
[карта]Збудовано | кін. XIX ст. |
Сьогодні | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Стиль | неокласицизм |
Висота | 5.7 м |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Номер | 842/9 |
9. Дуб Гоголя (близько 300 років)
[карта]Датування | XVIII ст. |
Статус | пам'ятка природи |
Вид | дуб |
Доступ туристів | вільний |
Висота | 25 м |
Обіймище стовбура | 4.0 м |
10. Павільйон (альтанка) Глінки
[карта]Час будівництва | 1830 р., кін. XIX ст., 1947 р. |
Сьогодні | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Висота | 8.3 м |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Охоронний номер | 842/7 |
11. Скульптура "Зима"
[карта]Час будівництва | XIX ст. |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення |
Охоронний номер | 5518-Чр |
12. Будинок для приїжджих (корпус 2)
[карта]Збудовано | кін. XIX ст. |
На даний час | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
Охоронний номер | 31-Чг |
13. Каретна
[карта]Збудовано | 1898 р. – 1902 р. |
Сьогодні | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
Охоронний номер | 33-Чг |
14. Бібліотека
[карта]Час будівництва | кін. XIX ст. |
Тепер | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
Охоронний номер | 30-Чг |
15. Будинок садівника
[карта]Датування | 1903 р. – 1905 р. |
Тепер | музей |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
Охоронний номер | 32-Чг |
16. Колона смутку "Розбита надія"
[карта]Датування | XIX ст. |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка монументального мистецтва |
17. Повітряний місток
[карта]Збудовано | 1860 р. – 1870 р. |
Тип | декоративний міст, пішохідний міст |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури |
18. Білий місток
[карта]Датування | XIX ст. |
Тип | декоративний міст |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури, пам'ятка інженерної думки |
19. Електростанція
[карта]Час будівництва | 1898 р. – 1902 р. |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури, пам'ятка інженерної думки |
Доступ | обмежений |
20. Романтичні руїни
[карта]Датування | 1820 р. |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури |
21. "Зелена" альтанка
[карта]Час будівництва | XIX ст. |
Матеріал \ |
дерево \ |
Статус | пам'ятка архітектури |
22. Фонтан
[карта]Датування | XIX ст. – XX ст. |
Матеріал \ |
мур \ |
Статус | пам'ятка архітектури |
Звіти, краєзнавчі статті (0)
Про це місце поки що не написано жодного звіту. Ви можете
|
Обговорення на форумі (0)
Це місце поки що не згадується у жодній темі форуму. Ви можете
|
![]() |
В якості порад мандрівникам слід додати те, що на території Качанівки діють два невеличких гостинних двори: один дешевий, а другий - з трохи дорожчими номерами. Тут можна заночувати, якщо ви приїхали сюди запізно. Але зауважу, що краще зателефонувати в Качанівку ще до свого приїзду, бо вільних місць може й не бути, особливо на свята. Наприклад, на Новий рік тут бронюють місця ще в вересні-жовтні! |
відповісти |