Костел Успіння Пресвятої Богородиці (м.Жидачів, Львівська обл.): карта, фото, опис

Костел Успіння Пресвятої Богородиці у місті Жидачів Львівської області був зведений у 1577 р. у стилі готики з елементами ренесансу на місці первісного дерев'яного храму і знаходиться у центрі міста, недалеко від колишньої Ринкової площі. За винятком обласного центру, споруди приблизно тих же часів можна побачити, наприклад, у Стрию, Дрогобичі, Куликові.

Мурований костел Успіння Пресвятої Богородиці збудовано за типом базиліки, з характерним розкриттям просторових відношень. Будівельні роботи тут продовжувалися і на початку XVІІ ст., у цей час було виконано західний портал у стилі пізнього ренесансу, а також – головний вівтар Успіння Пресвятої Діви Марії. На сьогодні збереглися два різьблені білокам'яні портали, що ведуть від презбітерію до двох захристій, які розташовані з північної та південної сторони.

У 1676 р. польський король Ян ІІІ Собеський відслужив тут молебень з нагоди перемоги під Жидачевом над турецькими військами. Наприкінці XІX ст. у сакральній споруді спалахнула пожежа, яка завдала їй чималої шкоди. Упродовж століть відновлювально-реставраційні роботи у храмі проводилися у 1775 р., 1896 р., а також – 1933 р. і 1938 р.

Після закінчення Другої світової війни храм було закрито, його вівтарі знищено і зруйновано костельну вежу-дзвіницю. Згодом у приміщенні костелу розмістили склад меблів, потім – автостанцію з баром, згодом – місцевий музей.

У 1989 р. цей костел повернули римо-католицькій громаді і повторно освятили на честь Успіння Пресвятої Діви Марії. Упродовж останніх років піклуванням пароха та місцевих мешканців триває його відбудова – реставровано головний вівтар, балкон, проведено ряд малярських та оздоблювальних робіт, встановлено центральне опалення.

Нині костел Успіння Пресвятої Богородиці у Жидачеві знову функціонує за своїм призначенням, перебуває у задовільному стані, належить римо-католицькій громаді і вважається пам'яткою архітектури місцевого значення.

Andrij

Жидачів є одним із найстаріших міст Городів Червінських. В II половині вони X ст. стали залежними від Пястів. Князь Київський зайняв його в 981 р., а Болеслав Хоробрий, повертаючись із Києва, приєднав їх до своєї держави. У 1031 р. Русини зайняли Городи Червінські, але пізніше вони знову були опановані Болеславом Сміливим, а після 1340 року були приєднані до Польського Королівства Казимира Великого.

Жидачів, як містечко, існувало вже в XIII ст. Однак є припущення, що він міг бути містом ще в XI ст. Був важливим центром (розташованим на перехресті торговельних шляхів), оскільки вже в 1301 році тут була католицька парафія. Місцевість розташована над річкою Стрий - притокою Дністра. Місто заснували румунські або угорські поселенці. "Удеч" або "жудечу" румунською мовою означає право" (по-латині "judex"). За часів правління короля Казимира Великого місто отримало привілеї Магдебурзького Права. Вже тоді на горі за містом стояв замок. Від XIV ст. до 1-го розподілу Польщі в 1772 р. Жидачів був садибою повіту в Руському Воєводстві, на Галицькій Землі. Близько XIV ст. в Жидачеві поселились євреї.

Парафія існувала від 1301 р. В 1387 р. король Владислав Ягелло подарував маєток - село Рогізно, костелові в Жидачеві. В 1403 році брат Ягайла - Свидригайло, отримав від короля місто Жидачів разом з іншими Городами Червінськими та оздобив костел в 1415 році. Король Зигмунт Старий дав місту право влаштовувати базар тричі на рік, але, здається, це не дуже допомогло Жидачеву. Місто часто нищили татарські напади, переходи військ, зарази, хвороби та інше - в результаті чого воно поступово занепадало.

Надовго в пам'яті мешканців та істориків залишився візит короля Яна III Собєського до Жидачева. В 1676 році, готуючись до відсічі турецькому війську, на чолі котрого був Ібрагім Шайтан, король заснував у Жидачеві військовий табір. Майже місяць тривали бої під Журавном. Вирішальна битва відбулась 17 жовтня того ж року. Було підписано мирну угоду, а Собєський, як переможець, відібрав близько 12 000 ясирів (в'язнів). За свою перемогу Собєський дякував Богу саме в жидачівському костелі.

Парафію ериговано в 1301 році. Є найстарішою з існуючих у Львівській Архидієцезії Латинського Обряду. Від початку свого існування костел був дерев'яний, а довкола нього був цвинтар. Теперішній костел був освячений в 1612 році. Головний вівтар Успіння Пресвятої Діви Марії було консекровано 12 жовтня 1612 року. Парафія обходить відпуст 7 жовтня в день Божої Матері Розарію. В сучасному костелі зберігся портал над головним входом, що був подарований жидачівським старостою Золчинським у 1612 році.

Найтрагічніший момент в історії парафії та костелу настав під час війни та після неї. В 1963-1989 pp. парафія була зделегалізована. Безбожна ідеологія била по віруючих людях і нищила святі та культурні об'єкти. Костел відібрали вірним. Публічно, на очах багатьох людей, було звалено вежу з костелу. Знищено старі вівтарі, на котрих відправлялась Пресвята Євхаристія. Викрадено дзвони (за вийнятком найменшого), зруйновано дзвіницю, по-звірячи вирвано органи та знищено амвон. Щоби доповнити дії спустошення, навмисне замальовано настінні розписи та малюнки, що нагадували про візит та перебування в Жидачеві Яна III Собєського - видатного короля. Але це ще не кінець духовної трагедії. З костелу зроблено склад меблів. Потім - автобусну станцію. В місці, де тепер священник відправляє Євхаристію, стояв бар. біля котрого розпивалися алкогольні напої. І врешті прийшли "кращі часи" для костелу - зі святині зробили музей. Це велике святокрадство, що здійснювалось на святому об'єкті, вибилось тавром також у людських душах, тому що багато людей забуло дорогу, якою йдеться до Бога!

На хвилях відлиги у 1989 році вірні, котрі не втратили віри в серці, почали працю по поверненню святині парафії. Урочисте посвячення костелу тодішнім Апостольським Адміністратором у Любачеві, Отцем-Кардиналом Мар'яном Яворським, відбулося 11 листопада 1989 p.

Тоталітаризм знищував не лише святині. Найбільших втрат зазнав людський дух. Тому слід боротися за його правдиве, Боже, відтворення. Це є важка боротьба, але де повстав гріх - там ще розлилася ласка. Слід вірити Богу, що Він сам завершить справу, котру розпочав. Вимагає від нас тільки активної участі.

Джерело: інформаційний стенд у храмі

Natalka