Церква Собору Пресвятої Богородиці у селі Закомар'я поблизу Буська та Олеська була зведена у кінці 18 століття, у 1782-1783 роках (імовірно, на місці попередньої святині). Храм, збудований в основному із сосни і дуба, неодноразово ремонтувався протягом 19 століття, зокрема первісне гонтове покриття замінили на більш стійке бляшане, встановили новий іконостас. Проте найґрунтовніша перебудова відбулась у 1900-1903 роках. Церква і далі залишилась тридільною у плані, проте набула струнких, вертикальних пропорцій. На сьогодні храм складається із трьох квадратних зрубів (середній дещо більший), розділених опасанням на два яруси різної висоти. Нижній ярус – відкритий зруб, а вся верхня частина храму вертикально обшита дошками жовто-коричневого кольору. Другі яруси зрубів містять основні прямокутні вікна. Далі встановлені восьмигранні барабани (теж із невеликими вікнами), які завершені красивими, масивними і високими шоломовидними куполами. Найцікавішою деталлю, яка відрізняє цей храм від інших, є високі витончені маківки грушевидної форми. Як уже було сказано раніше, куполи накриті оцинкованим залізом, пофарбованим сірою фарбою.
Храм містить дві прибудови – до бабинця прибудований невеликий присінок, а от захристія є дуже цікавою – вона завершена великим куполом. Купол іншої форми, ніж головні верхи, загалом захристія нагадує бічну каплицю великого костелу. Імовірно, цей купол був перенесений з іншого місця, можливо зі старої дзвіниці. Доречі, схоже завершення захристії (ризниці) можна побачити у церкві селища Коропець. Храм знаходиться у західній частині села, біля головної дороги при в'їзді з боку села Петричі поруч із цвинтарем. Він займає видовжену ділянку, вівтарем орієнтований на схід, ще далі на схід від дороги стоїть нова мурована церква. Територія навколо переважно відкрита, тож ніщо не заважає огляду і фотографуванню. Стара дзвіниця, на жаль, не збереглась, неподалік від входу стоїть нова, невелика мурована дзвіниця. (Збереглися історичні дані про те, що під час Першої світової війни, російські солдати пограбували храм і забрали старі дзвони). Протягом радянських часів між 1962-1989 рр. святиня стояла зачиненою. Згодом були проведені відновлювальні і оздоблювальні роботи, зараз церкву використовує громада УГКЦ.
Petro
