Філіальна каплиця-усипальня-костел (с.Петричі, Львівська обл.): карта, фото, опис

Римо-католицька філіальна каплиця у селі Петричі – невеликий храм, що затиснутий сьогодні між клунями колишнього колгоспу, прибудованими до нього з обох сторін. На сьогодні споруди використовуються якимсь приватним підприємством, тому доступ до фасаду храму закритий огорожею. Імовірно, туди можна потрапити у будній день, проте у вихідний – ворота просто зачинені. Вільно підійти можна з іншого боку, до вівтарної частини костелу.

Костел у Петричах зведений, швидше за все, на початку 20 століття або вже після Другої світової війни, оскільки він присутній на польській мапі міжвоєнного періоду, а от на австро-угорській кінця 19 століття його ще немає. Це підтверджується і виглядом храму, що схожий інші на костели тих часів у сусідніх селах. Святиня простої конструкції без вираженого архітектурного стилю, складена з червоної цегли, тинькована. Тиньк осипається і стіни, особливо у верхній частині, посилено руйнуються. Оскільки бічні стіни зараз забудовані, то залишки декору можна спостерігати переважно лише на фасаді. Це кругла ніша-медальйон (імовірно там колись був розпис чи вікно), невеличкі вежечки по краях фронтона. Увінчаний фронтон прямокутною дзвіницею з одним прорізом для дзвона, а на вершині – бачимо великий автентичний металевий хрест. Збереглися невибагливі дерев'яні двері, зверху вони мають напівкругле вікно, перегородки якого формують іще один хрест. Розміри храму у плані, орієнтовно, 10х5м, висота – біля 10м.

Та все ж найцікавішим і нетиповим є ще один елемент у центрі фасаду. Це величезний (порівняно з розміром стіни) герб якоїсь шляхетської родини. Стан герба, як і всього фасаду, поганий, та ще можна розгледіти його будову. Він містить два щити, на полі котрих розташовані два менші щити, один із яких несе на собі трикутник, а інший – щось схоже на вінок. Менші щити завершені ще якимись елементами, які важко розгледіти. Герб увінчаний великою короною, і декорований численним рослинним орнаментом. (Доповнення: знавець геральдики Тарас Завадовський ідентифікував герби: Стремено і Наленч) На одному з польських сайтів є згадка, що ця каплиця слугувала також усипальнею і зважаючи на сказане вище, це схоже на правду.

Доповнення 20.12.2020: дослідниця Оксана Лобко знайшла у старій польській пресі відомості про маєток у Петричах. Отож, у 19 столітті він належав до родини Аксентовичів, а потім перейшов до родини Джевецьких гербу Наленч (який ми бачимо на фасаді костелу). Остання власниця, Стефанія Джевецька, 1877 року народження, отримала маєток у спадок від тітки. Стефанія була двічі одружена: перший раз з Віктором Ясінським, а вдруге (після 1924 року) з Тадеушем Рильським, військовим, майором. На жаль, цей шлюб за розрахунком не був вдалим і мав трагічне продовження. Рильський багато часу жив у Львові, розтрачаючи майно своєї дружини. Врешті їй самій почало не вистачати коштів і вона вирішила продати чи заставити маєток. Дізнавшись про це, Тадеуш 2 жовтня 1927 року вбив свою дружину, а в поліцію повідомив, що вона вчинила самогубство. Стефанію поховали у костелі, однак після цього він уже не міг бути чинним, як такий, у якому поховали самогубцю. Та вже через рік, за наполяганням першого чоловіка Стефанії та за показами двох свідків, справу відновили, відбувся суд і Тадеуша визнали винним у вбивстві. Спершу його засудили до страти, проте згодом покарання замінили на 15 років тюрми, де він і помер у 1934 році. Костел же після цього знову став діючим і функціонував, імовірно, аж до приходу радянської влади. Як згадують старожили, коли будували споруди колгоспу, із храму були перезахоронені десь у іншому місці останки кількох похованих там поляків. Маєток же знаходився не поруч і не на місці колгоспу, як можна було б відразу подумати, а далеко у полі, майже за 2км на захід від каплиці. Садибу бачимо вже на карті фон Міга, а отже вона існував вже у останній третині 18 (!) століття! Зараз там орне поле, від споруд не залишилось і сліду, поруч є лише джерело-купальня з хрестом та фігурою Матері Божої.

Вівтарна частина храму – пятигранна апсида, перекрита таким же півшатровим пірамідальним дахом. Цей дах нижчий, ніж основий двосхилий дах нави, тому він просто прилягає до плоскої задньої стіни. Апсида містить одне кругле віконце, зараз замуроване. Уздовж карнизу як основного об'єму храму, так і вівтарної частини тягнеться простий геометричний орнамент-ліплення. Всі дахи вкриті на сьогодні сталевою бляхою, стан котрої далекий від ідеального. Вигляд інтер'єру нам, на жаль, невідомий.

Найпростіший шлях до святині – рухаючись з боку Золочева, проїжджаємо село Острівчик-Пільний, і далі не звертаємо на основний поворот на Петричі, а проминаємо його. Справа і зліва від дороги лежать поля, і через 650 м бачимо другий поворот направо, орієнтиром будуть численні споруди та ферми колишнього колгоспу удалині. Власне серед них і розташований костел, нам треба туди. Якщо ж рухатися з боку Красного – то все виглядатиме навпаки, побачивши зліва Петричі, повертаємо у перший же поворот наліво. Оглянувши храм, не поспішайте їхати геть. Другою цікавинкою села є красива, монументальна дерев'яна церква Різдва Богородиці із дзвіницею. Звідси також є короткий шлях до села Закомар'я з цікавою дерев'яною церквою Собору Богородиці.

Petro