Костел у селі Соколівка неподалік від Олеська був зведений на початку 20 століття. Як подає "Географічний словник королівства Польського", у кінці 19 століття у селі було відносно небагато римо-католиків, тож вони мали свою парафію у селі Топорів. Більшість населення Соколівки становили українці, великою була також і єврейська громада (вони теж мали свою синагогу і цвинтар). Вочевидь, невдовзі ситуація дещо змінилася, матеріальна спроможність зросла і місцеві католики розпочали будову власного храму. Він був зведений неподалік від центру села, за 300м на схід, біля головної вулиці. Загалом, околиця багата як великими костелами, так маленькими філіальними каплицями. Та практично всі вони або функціонують зараз як церкви східного обряду, або ж узагалі перебувають у руїнах і лише одиниці діють як римо-католицькі.
Розкішна, багато декорована, доволі великого розміру святиня у містечку (адже Соколівка у той час була містом!) була спроектована у стилі неоготики. Розміром у плані приблизно 20х15м, входом костел орієнтований на північ, до дороги, а вівтар відповідно звернений на південь. Споруда хрестовидна у плані, симетрична, з невеликими прибудовами притвору та ризниці. З лівого боку прибудована також кругла вежа, всередині котрої містяться, очевидно, гвинтові сходи для підйому на хори. Стіни храму тиньковані, а от кути і верхівки фронтонів, карнизи оформлені відкритою цеглою. Кутові подвійні контрфорси і верхівки фронтонів ступінчаті у типово неоготичному стилі. Бічні стіни прорізані красивими, великими вікнами і з кованими перетинками, а особливо вишуканим є вікно-розетта на фасаді. Вікна, як і численні ніші уздовж краю даху, мають стрільчасті завершення. Найбільші ніші на фасаді зараз вкриті розписами, а от деякі вікна на жаль, є частково замуровані. Поруч із храмом, лівіше від входу, зведена невелика, скромна дзвіниця стінового типу з кількома прорізами для дзвонів. На території також збереглись кілька старовинних хрестів.
Цікавим фактом є те, що нова греко-католицька церква у селі будувалась майже паралельно з костелом. ЇЇ заклали у 1914 році, а посвятили у 1925 році, тоді як Богослуження у костелі розпочались у 1924 році. Церква стояла ближче до центру, приблизно там, де зараз знаходиться будинок культури. На жаль, цей дерев'яний храм згорів 19 липня 1944 року внаслідок бомбардування (за іншими даними – внаслідок зумисного підпалу). Практично усі поляки покинули село відразу після приходу радянської влади, тож греко-католицька громада під проводом о.Романа Шуневича почала використовувати колишній костел. Він зазнав руйнувань у тому ж таки 1944 році, дах був пошкоджений внаслідок падіння бомби, тому довелося проводити ремонтні роботи. Однак такий стан справ тривав недовго, радянська влада невдовзі закрила і цей храм.
Знову відновилися Богослужіння тут лише через багато років, аж у 1986. Зараз храм розташований на ділянці доволі великого розміру, дерев та забудови впритул немає – тож огляд вільний з усіх сторін. Численна громада провадить, окрім Богослужінь, освітню та культурну діяльність, поїздки та прощі до святих місць, вшанування пам'яті великих земляків, зокрема о. Володимира Кальби. А старовинний соколівський храм, хоч і далеко не такий відомий, як костел у Соколівці біля Бібрки, теж вартий відвідин мандрівників.
Roman
