Село Озеряни Борщівського району вперше згадується у писемних джерелах 1469 р. і знаходиться на відстані 77км від обласного центру (Тернополя). У минулому це було успішне торговельне містечко. Спочатку воно перебувало у власності польського короля, проте орендувалося шляхтою упродовж усієї історії його перебування у складі Корони польської. Згодом поселення згадується у 1494 р., у відомому "описі подільських замків", який був опублікований для широкого загалу визначним політичним діячем початку XX ст. – Михайлом Грушевським. Саме у цьому описі було зазначено, що Озеряни на той час були повністю спустошені татарами і валахами. Згодом, у першій половині XVІ ст. тут продовжувалися постійні напади татарської орди.
Згідно із писемними джерелами, у 1550 р. існує згадка про те, що власником Озерян був шляхтич Леонард Ольшевський, який у 1566 р. підтвердив у польського короля право володіння цим селом у пожиттєве користування. Саме завдяки зусиллям цього шляхтича у селі відбулося нове заселення та відбудова його господарства після навали татар. За реєстром, у 1569 р. тут вже була корчма, на той час це був дуже вигідний бізнес, який давав значні прибутки практично без капіталовкладень.
Пізніше Озеряни стали власністю сина Леонарда Ольшевського – Яна, який також отримав ці маєтки у свою власність пожиттєво. Згодом, у 1578 і 1583 рр. у документах зовсім не згадується про Озеряни через те, оскільки це поселення тоді було знову зруйновано татарами. Як вважають дослідники, у 1628 р. це село отримав у власність жовнір Ольбрахт Гноїнський. У ті часи у селі вже проживало 336 осіб. Трохи пізніше, внаслідок національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького (1648-1654 рр.) населення містечка потерпало від значних нестатків, що супроводжувалися війною. Відомо, що перед тим, як Поділля було окуповано Османською імперією, містечко перебувало у підпорядкуванні тогочасного шляхтича – Героніма Лянцкоронського.
Згодом, після вигнання турків із Поділля у 1699 р. Озеряни знову стали власністю своїх попередніх господарів – Лянцкоронських. Проте дуже швидко село перейшло у власність відомого магнатського роду Жевуських. Скоріш за все, це відбулося у 1702 р. Відомо, що у ті часи селяни жили у великій скруті, це засвідчує той факт, що мешканці Озерян змогли відбудувати свою церкву, яка була освячена на честь св. Параскевії, лише через 17 років після звільнення земель Поділля від турецької неволі. У ті часи мешканці Озерян були змушені залишати своє село та вирушати на пошуки кращої долі. Так, збереглися історичні відомості про те, що магнат Вацлав Жевуський заарештував у Брацлавському воєводстві 25 своїх підданих-втікачів, а пізніше силою повернув їх назад у свій маєток. З історії відомо, що магнат Вацлав Жевуський займав високі посади у Речі Посполитій, так, у 1732 р. він став польним коронним писарем, а упродовж 1736-1750 рр., а згодом, у 1756-1762 рр. – обіймав посаду подільського воєводи.
У XVІІІ ст. село Озеряни отримало статус містечка, скоріш за все, за посередництвом Вацлава Жевуського. Найголовнішими на той час були привілеї на проведення ярмарків і базарів кожного тижня. Завдяки торгівлі містечко весь час розвивалося, у зв'язку із чим вже у другій половині того ж XVІІІ ст. тут оселилося багато євреїв. Відомо, що у 1764 р. у Озерянах проживало 647 євреїв. Згідно з інвентарем того ж, 1764 р. містечко Озеряни поділялося на дві частини – сільську та міську. У сільській частині у ті часи нараховувалося 149 селянських господарств. Друга частина – це вже було власне місто, яке поділося на кілька частин. Перша, найбільша частина була заселена євреями, тут нараховувалося 139 єврейських будівель. Євреї упродовж багатьох століть зберігали свою унікальну традицію та культуру, в тому числі і тут, у Озерянах. Менша частина міста складалася із будівель українців, яких тут було усього 65, удвічі менше, ніж єврейських. Відомо, що у XVІІІ – XІX ст. містечко Озеряни мало власне місцеве самоврядування.
У 1912 р. місто постраждало від пожежі. У період Першої світової війни Озеряни майже повністю були зруйновані, тож після закінчення війни вони втратили статус міста. У 1918 р. село увійшло до складу ЗУНР. У 1920 р. тут були зосереджені загони тогочасного державного та військового діяча, головного отамана військ УНР – Симона Петлюри. До початку Другої світової війни у Озерянах діяло багато єврейських організацій. Проте, під час війни багатьох євреїв та їхніх провідників було знищено.
Вже у наш час, станом на 2001 р. у Озерянах проживало 99% українців. Нині тут діють 8 торговельних закладів, відділення зв'язку, Будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, дві аптеки, а також функціонує загальноосвітня школа.
Джерело: Боровський А.В. Коротка історія села-містечка Озеряни / Сайт "Літопис Скали". Подано скорочено.
Andrij
.
.
