Село Усть-Путила: карта вулиць, фото, опис

Село Усть-Путила Чернівецької області розташоване при впадінні річки Путилки у ріку Черемош, у гірській частині Буковинських Карпат, у західній частині Чернівецької області. По обидва береги від річки Путилки розміщена Усть-Путильська долина, яка наче ділить гори на чотири частини.

Це село є відомим з XVІІІ ст. як Межибрідки, а згодом – як Устє-Путилів. Як і більшість гірських сіл, Усть-Путила належить до невеликих населених пунктів і має давню історію. Ще в XІ – XІІ ст. територія цього села і району входила до складу Київської Русі, у XІІІ – XІV ст. – до складу Галицько-Волинського князівства, пізніше ці землі перебували у складі Австро-Угорщини, а потім – увійшли до складу Румунії, де перебували аж до 1940 р.

З історії відомо, що у XІV ст. територія цього села була майже повністю вкрита лісами. У цьому віддаленому закутку гір поступово почало засновуватися село. Спочатку це був невеличкий хутір, який мав назву Межибрідки і займав частину центральної території нинішнього села. Ця назва походить від слова "брід", оскільки територія із трьох сторін обмивалася водою і займала площу між сучасними двома мостами на річці Путилка. Однак, становище місцевих мешканців значно погіршилося після того, коли наприкінці XVІІІ ст. уряд Австро-Угорщини запровадив панщину по 3 дні на тиждень. Революція за скасування кріпацтва, яка виникла в Австро-Угорщині у 1848 р., докотилася і до Буковини. Повстання, яке охопило Буковину, очолив Лук'ян Кобилиця. Є історичні відомості про те, що місцеві мешканці привітно відгукнулися на заклик Кобилиці та прийняли активну участь у антикріпосницькому повстанні.

У селі ще зберігся будинок, у якому під час Першої світової війни знаходився госпіталь. Нині у цій будівлі знаходиться місцева школа. Після Австро-Угорщини тут почали господарювати румуни, які забороняли місцевим мешканцям навіть розмовляти українською мовою, а за відмову коритися – накладалися різноманітні штрафи. Усі державні посади обіймали румуни. Більшість місцевих мешканців були неграмотними. В Усть-Путилі була розташована початкова школа, але її відвідувала незначна кількість дітей, оскільки навчання велося на незрозумілій румунській мові. Упродовж 1941-1944 рр. село опинилося під владою вже німецьких окупантів. У вересні 1944 р. тут запанувала радянська влада. У 60-тих роках XX ст. було здійснено електрифікацію села. У ті роки основною господарською діяльністю в Усть-Путилі було тваринництво. Також функціонували семирічна школа, медпункт, сільський клуб і бібліотека.

За часів Незалежності України у цьому селі збереглася практично уся інфраструктура. На сьогодні в Усть-Путилі розташовані ряд об'єктів соціальної сфери, промисловості і функціонують бюджетні установи. Крім того, тут також є павільйон побутового обслуговування, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський будинок культури, бібліотека, дитячий садок, восьмирічна школа, поштове відділення, а також – відкрито музичні класи і розширено приміщення дошкільного навчального закладу.

За підрахунками, за часів Незалежності України у селі проживало 623 місцевих мешканці. Традиційними промислами тут є: лісозаготівля, лісопереробка, торгівля будівельними лісоматеріалами, тваринництво, писанкарство, вишивка, ткацтво і різьбярство. Основними сферами зайнятості місцевих мешканців є робота у сільському та лісовому господарстві.

Візитівкою Усть-Путили серед туристів та мандрівників вважається оригінальна скеля, яку місцеві мешканці називають Кам'яною Багачкою, про яку складено чимало легенд, а відомий український письменник Сидір Воробкевич на основі народних легенд навіть створив баладу "Скам'яніла багачка". А у сакрально-архітектурному вимірі село може похвалитися красивою, великою дерев'яною церквою св. Параскеви. Ця майже 150-літня споруда внесена до списку пам'яток архітектури національного значення.

Після реформи децентралізації село стало центром великої (нараховує 13 сіл) територіальної громади. Уся ж громада, як і раніше, входить до складу Вижницького району Буковини.

Andrij