Костел Успіння Богородиці у містечку Білий Камінь на Золочівщині був зведений у 1613 р. за сприяння князя Юрія Корибута Вишневецького і його дружини Терези. За однією з версій, автором первісного проекту був відомий архітектор доби ренесансу – Амвросій Прихильний. Величний храм став і донині є архітектурною домінантою колишнього міста, а зараз – села. Він мальовничо розташований на невеликому підвищенні посеред навколишньої рівнини, поруч із головною площею. (Власне сам Білий Камінь лежить хоч і не на основній трасі, але зовсім поруч із Олеськом, Підгірцями та Золочевом, і сюди веде доволі хороша дорога. То ж заохочуємо вас до відвідин села, а також – Шашкевичевих місць у сусідньому Підлиссі.)
Отож, мурований однонавовий костел був споруджений за типом базиліки з трасептом, із двосхилим дахом, що завершувався невеликим ліхтарем. Упродовж XVІІ ст. він зазнав значних руйнувань внаслідок національно-визвольної боротьби українського народу, а також – нападів турків і татар. У 1737 цей римо-католицький храм реконструювали і освятили на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Саме в той час його було декоровано у бароковому стилі і споруда набула сучасного вигляду. Про це свідчить до сьогодні збережений напис на вхідному порталі "Anno Do(min)i MDCCXXXVII Die XXV Octobris" ("Року Божого 1737, дня 25 жовтня"). У 1766 р. тут знову проводилися відновлювальні роботи, з півночі до презбітерію було прибудовано ризницю, а подвір'я оточено цегляною огорожею з двома дзвіницями, брамою і капличкою-входом у стіні. У той же час інтер'єр храму був оздоблений розписами. Таким чином, у XVІІІ ст. святиня, збудована Юрієм Корибутом Вишневецьким, втратила свій первісний вигляд.
З архітектурного погляду цей костел великих розмірів (30х25м у плані) – однонавовий, хрестоподібний у плані, з п'ятигранним презбітерієм. Головний вхід сакральної будівлі (західний) прикрашено білокам'яним порталом та декоровано фігурним бароковим фронтоном. Фасад оздоблений пілястрами тосканського ордеру, бічні пілястри частково вкриті діамантовим рустом. Головним елементом, що свідчить про бароковий стиль споруди, є розвинутий фронтон, оздоблений по боках волютами. Невеликі рельєфи є також на віконних порталах, та назагал, храм характеризується порівняно скромним декором. У інтер'єрі присутні бокові відгалуження – каплиці. Костел перекрито системою хрестоподібних і напівциркульних склепінь. На сьогодні його унікальність полягає у наявності мереживної аркової огорожі, а також – у архітектурних особливостях ренесансного і барокового стилю.
У 10-тих роках XX ст. сакральну споруду оновили, а її інтер'єр прикрасили настінними розписами. Після закінчення Другої світової війни костел перетворили на колгоспну комору, а прилеглі території – на склад мінеральних добрив. До 1975 р. будівля перебувала в аварійному стані, тому упродовж 1977 – 1982 р. за планом архітекторки У. Піхурко у храмі проводилися реставраційні роботи: було відновлено декор, розібрано прибудову, в аркових отворах огорожі встановлено металеві рештки. Однак, найбільше робіт проводилося на даху – тут замінили частину поперечних балок, стінок, всі опорні елементи під дерев'яними конструкціями даху і більшу частину покрівлі. Костел, як пам'ятку архітектури, приєднали до Львівської картинної галереї (нині – Львівська Галерея Мистецтв ім.Б.Возницького), а наприкінці 1982 р. тут було відкрито виставковий зал, який функціонував до 1996 р.
Костел по периметру оточений огорожею розміром 65х40м. Огорожа мурована з цегли з наскрізними отворами, закритими а масивними декоративними кованими решітками. У бічній частині огорожі є невелика мурована каплиця, звернена входом всередину території. Фасадна ж частина має по краях дві дзвіниці стінового типу, що містять по одному прорізу для дзвонів. Домінує ж на усьому периметрі огорожі масивна в'їзна брама. Вона була, імовірно, перебудована на початку 20 століття у стилі модерну, про що свідчить дата на важких стулках, кованих із заліза.
Станом на 2021 рік мурований костел Успіння Богородиці у селі Білий Камінь на Львівщині є недіючим храмом і перебуває у критичному стані, фактично на межі незворотного руйнування. На жаль, він не потрапив до державної програми реставрації на 2021 рік. Територія навколо занедбана, заросла кущами та бур'янами. У інтер'єрі святині також панує запустіння. Тут бачимо кілька стендів, які збереглися з часу діяльності виставкового залу, ряд образів, встановлених небайдужими людьми та невеличкі фраґменти розписів, більшість із яких було свого часу забілено. Вікна сильно пошкоджені, та, що найгірше, покриття даху зірване і склепіння має вже кілька обвалів, тож споруда ризикує швидко повторити долю костелів у Годовиці чи Варяжі. Храм відзначається оригінальним поєднанням рис ренесансу і бароко та належить до пам'яток архітектури національного значення.
Andrij
