Микулинецький замок збудовано у 1550-1555 роках Анною Йордановою, власницею містечка Микулинці, для його захисту від нападів татар. Вона була дочкою гетьмана Миколи Сенявського, володаря Бережанського замку, та жінкою краківського каштеляна і підскарбія короля Спитка Йордана. Замок збудовано з каменю на місці колишнього дерев'яного у формі квадрата з круглими 3-ярусними вежами на двох кутах. Поруч із замком знаходяться палац Потоцьких-Реїв, а також величний костел Пресвятої Трійці. Довжина стін становить 75 метрів, товщина оборонних мурів – 2 метри. Із західного боку замку знаходився глибокий рів. Потрапити до фортеці можна було через в'їздну браму із звідним мостом, з західного боку. Зі східного боку знаходився ще один в'їзд. Від замку вели підземні ходи довжиною 9 км аж до Теребовлі. Входи до підземель можна побачити й досі, але ними неможливо пройти, бо вони завалені.
Містечко часто страждало від нападів турків і татар, а сліди від смоли, яку лили на голови загарбників, видно ще й досі на мурах фортеці. Величезної шкоди зазнав замок у 1672 (1675?) році під час його облоги турецьким військом під проводом Ібрагіма Шишмана. Кілька сотень захисників замку, хоча у них було мало зброї, успішно відбивали напади загарбників. Турки підкопали прохід під одну із веж і підірвали її. Вежа впала, але завдала шкоди нападникам, а не оборонцям. Пролом вдалось закрити, проте в замку закінчувалися харчі. Після 15-денної облоги микулинчани пішли на переговори з турками. Вороги обіцяли волю всім, хто був у фортеці, але після її здачі слова не дотримали. Всіх чоловіків було вбито, жінок і дітей забрано в полон.
Микулинці, як придане Софії, дочки засновниці замку Анни Йорданової, перейшло у власність родини Зборовських, а згодом – Конєцпольських. У І половині XVIII століття містечко переходить до роду Сенявських, далі Любомирських, у ІІ половині XVIII століття стає власністю найзаможніших магнатів у Польщі – Потоцьких. Вони перетворюють замок на магнатський маєток і він втрачає свої захисні функції.
На початку ХІХ столітття містечко Микулинці з оточуючими землями купив австрійський барон Ян Кнопка. У 1815 році він заснував в спорудах колишньої твердині суконну фабрику. Для покращення освітлення він наказав пробити в стінах великі вікна на місці вузьких стрільниць. Дуже швидко фабрика збанкрутувала, замок був покинутий.
Микулинецький замок має свою легенду. Колись у підземеллях фортеці жив коваль. Його дочка народила позашлюбну дитину. Батьки часто дорікали їй, тому вона не витримала, тяжко захворіла і померла, залишивши немовля сиротою. Її поховали як неодружену у білій сукні, а згодом люди не один раз бачили привида. Це була молода дівчина в білому, яка заглядала у вікна нижніх поверхів замку.
У 20-х роках ХХ століття власницею замку стала графиня Юзефа Рей. У неї була служниця Анна, яку графиня взяла до себе як сироту на виховання. Коли Анна вийшла заміж, графиня запропонувала їй з чоловіком жити в замку, доки вони не збудують власне житло. Однак настала війна, яка забрала в графині сина, а в Анни – чоловіка. Анна з двома маленькими дітьми залишилась жити при графині. Графська дочка померла від тифу, а згодом і графиня Юзефа Рей. Анна і надалі залишалась жити у замку. В часи німецької окупації за замковими мурами розміщувалися танки, а в замку жили солдати. З приходом радянських військ в замку знаходилась ветеринарна лікарня для поранених і хворих коней. В часи радянської влади Анні запропонували працювати сторожем у замку. До сьогоднішнього дня замок використовується як житло.
До 900-річчя Микулинців проектний інститут "Укрпроектреставрація" виготовив документацію на відновлення замку. В національному заповіднику "Замки Тернопілля", до якого належить Микулинецький замок, є проектні пропозиції щодо пристосування замку під готельно-туристичний комплекс. Передбачено консервацію і реставрацію збережених елементів пам'ятки, а також відновлення втрачених об'єктів. Микулинецький замок внесений до Державного реєстру пам'яток містобудування і архітектури України під № 679 "Замок (мур)" XVI-XVII століття.
На нинішній день (2012) вхід на подвір'я замку закритий, територія охороняється собаками. Можна оглянути замок по периметру (особливо ефектна південна сторона), а також великі каземати-підземелля з північного боку.
Не забудьте також відвідати інші села поблизу Микулинців - Зарваницю, Заздрість, Струсів...
Nadiya
