Монастир св. Герарда на межі селища Гніздичів та села Кохавина Жидачівського району Львівської області був заснований у 1747 р. ченцями-кармелітами.
Ще у XVІІ ст. у селі Кохавина з'явилася чудотворна ікона, яка була написана на гарно обробленій дубовій дошці, де зображено Пречисту Діву Марію з Дитятком Ісуса, а внизу напис, що у перекладі з латинської означає "О Мати Божа, вибрана, ти є нашою прямою дорогою до Бога". Згідно з народними переказами, ця ікона знаходилася при дорозі з Жидачева, у лісочку, на старому дуплавому дубі та привертала до себе увагу усіх подорожуючих. Невідомим залишився автор її створення. У тогочасних документах описано випадок, який трапився з поміщицею тогочасного містечка Руда – Анною Воянковською, коні якої зупинилися біля ікони і ніяк не хотіли рушати далі, доки вона не вийшла помолитися перед цим образом. Через чотири роки ця ікона отримала славу чудотворної і було зроблено спробу перенесення її з дуба до церкви, що знаходилася у містечку Руда. Однак, тричі ікона незрозумілим чином весь час поверталася на своє попереднє місце.
Тоді у 80-тих роках XVІІ ст. воєводина київська – Тереза Виговська розпорядилася збудувати на місці з'явлення чудотворної ікони у кохавинському лісі дерев'яну каплицю, куди і перенесли цю ікону, з цієї нагоди відбулися урочисті заходи. Відтоді сюди безперервно відбувалося паломництво християн, які вимолювали ласки у Богородиці і пили цілющу воду з джерела, що знаходилося неподалік, біля каплиці. Усі чуда, які тут відбулися, були задокументовані церковною комісією у 1740 р. У зв'язку з цим у 1748 р. власник містечка Руда – Костянтин Виговський розпочинає будівництво дерев'яного костелу, щоб у ньому розмістити образ Кохавинської Матері Божої. У зв'язку з цим до Кохавинки приїжджала спеціальна церковна комісія, яка визнала надприродні чуда і ласки, що були отримані за посередництвом цієї ікони. З того часу цим образом розпочали опікуватися ченці-кармеліти. Згодом, у 1755 р. тодішній архієпископ підтвердив висновки комісії і особисто визнав ікону Матері Божої Кохавинської чудотворною, яку перенесли до новозбудованого костелу, ця подія супроводжувалася урочистими заходами, зокрема, відбулося богослужіння за участі католиків латинського, візантійського та вірменського обрядів.
Проте, з роками дерев'яний храм не міг вмістити усіх паломників. Тож у 1868 р. розпочалося будівництво нового мурованого костелу у романському стилі на честь Вознесіння Діви Марії, яке закінчилося аж у 1894 р. Наприкінці серпня 1894 р. новий костел освятили, а у вересні перенесли до нього чудотворний образ Матері Божої, який об'єднував людей кількох обрядів, але однієї католицької віри, сюди постійно приїжджали поляки, українці та вірмени. На початку XX ст. на місці дерев'яної старої каплиці збудували нову муровану каплицю у неоготичному стилі. У ті часи також розширили мурований храм і прибудували до нього бічні презбітерії, таким чином цей костел набув форми хреста. На свято Успіння Пресвятої Богородиці у серпні 1912 р. чудотворну ікону коронували папськими золотими коронами, тоді на урочисту церемонію прибуло найбільше паломників за всю історію цього чудотворного місця, сто тисяч осіб прийняли Тайну Причастя (Євхаристії). У 30-тих роках минулого століття цим чудотворним місцем, в тому числі і монастирем, опікувалися оо. єзуїти, це саме вони перед приходом радянської влади врятували чудотворну ікону, оскільки вивезли її з собою до польського міста Глівіце, де вона перебуває і до сьогодні.
За наказом радянської влади було знесено хрести з кохавинського храму та каплиці. Трохи згодом святиню перетворили на льоносховище, а у спорудах монастиря розмістили школу-інтернат. Вежу костелу намагалися звалити, чого зробити не вдалося, однак між вежею та основню будівлею виникли глибокі тріщини. Крім того, щоб знищити усілякі згадки про місце паломництва, було ухвалено рішення приєднати Кохавину до селища Гніздичів, щоб утворити єдину територіальну одиницю. Цілюще джерело, яке знаходилося біля каплиці, засипали сміттям і навіть закидали гранатами.
Однак, з проголошенням незалежності України розпочалося відновлення цих святих місць стараннями о. редемптористів. Католицький костел передали єпархії УГКЦ і наново освятили на честь Покрови Пресвятої Богородиці як греко-католицький храм. Чудотворне джерело нині відновили, воно входить до складу монастиря св. Герарда, де виховуються під Покровом Богородиці редемптористи-місіонери. У 2000 р. сюди привезли з Польщі точну копію ікони Матері Божої Кохавинської, поступово у це місце знову починають організовуватися прощі. Мурований храм 1894 р., який реконструювали на початку минулого століття, зберігся до наших днів, як і мурована капличка початку XX ст., яка стоїть на місці чудесного об'явлення ікони Матері Божої Кохавинської, біля якої б'є цілюще джерело. Зберереглася також будівля готелю для паломників, початку 20 ст., проте станом на 2010 рік будівля все ще перебувала в закинутому стані. (Станом на червень 2019 року: будівля повністю розібрана)
Паломницький центр Кохавинської ікони Богородиці з чудотворним джерелом на сьогодні функціонують за своїм призначенням, є об'єктом паломництва для християн, перебуває під опікою монахів редемптористів і належить як до визначних святинь, так і до числа памяток архітектури. Подібні центри паломництва у на Львівщині також є у селах Биличі, в урочищі Заглина поблизу села Монастирок, в селі Раковець біля Львова, та у ряді інших місцевостей.
Andrij
