За свідченнями дослідників, маєток (двір) у Неслухові існував ще наприкінці XVІІІ ст., у ті часи він належав сімейству Громницьких, а потім перейшов до Дідушицьких, оскільки донька Громницького вийшла заміж за графа Андрія Дідушицького та отримала ці землі у спадок. Саме граф Андрій Северин у першій чверті XІX ст. збудував первісний палац Дідушицьких у селі Неслухів у стилі класицизму. У своєму архітектурному вирішенні це – мурована двоповерхова споруда складної форми, середнього розміру, довкола якої розкинувся дендропарк площею до 10 гектарів. Цей маєток значно розширив син Андрія, Казимир Адам Дідушицький (1812-1885 рр.). У 30-тих і 40-их роках XІX ст. палац реконструювали, як наслідок, до нього прибудували ще 1 поверх і 2 крила. Так він проіснував до 90-тих років XІX ст.
Згодом було здійснено ще одну реконструкцію будівлі, внаслідок якої з'явилась невеличка багатогранна капличка із дахом-куполом, з'єднана із головною будівлею палацу. Після численних перебудов палац набув цілковито асиметричних форм (майже як маєток Лянцкоронських у Роздолі) і у такому вигляді зберігся до нашого часу. Останнім власником маєтку до приходу радянської влади у Галичину, тобто, до осені 1939 р. залишався онук Казимира Адама – Станіслав Дідушицький. Доречі, глянувши на старе фото (дивіться фотогалерею) добре видно зміни, котрі відбулися з лівим крилом споруди.
Нині палац являє собою будівлю розміром приблизно 50х30м у плані. З висоти він нагадує дзеркально відображену літеру "Г". Основний об'єм – двоповерховий, з високим мансардним дахом, прикрашеним двома люкарнами. Особливого шарму усій споруді додає черепиця, якою вкритий дах. Домінантою фасаду є портал, винесений дещо вперед за фасадну стіну. Портал обрамлений всередині ще додатковою парою колон круглої форми. На рівні другого поверху над головним входом бачимо балкон-лоджію, а ще вище – глухий фронтон (імовірно, там був задуманий герб власників, однак його так і не встановили). Критого заїзду для карет, на відміну від інших палаців та великих вілл, тут немає.
Лівіше від фасаду перший поверх обрамлений галереєю-колонадою, ці колони підпирають іще один невеликий балкон. На торці ж двоповерхового лівого крила палацу, спереду бачимо вищезгадану капличку, а позаду неї – теж гранчастий виступ-ризаліт (нагадує палац у Городку на Тернопіллі). Праве крило палацу також складної конфігурації, частково дво-, а частково – одноповерхове з мансардним дахом. Тут домінують прямокутні у плані форми, які помережані численними виступами-прибудовами. Звісно після всіх перебудов, націоналізацій та експропріацій, ремонтів від первісних інтер'єрів будівлі не залишилось і сліду. Всередині (станом на 2011 рік) – типовий вигляд радянської адміністративно-наукової установи. Однак родзинкою палацу є те, що у одному з найбільших залів діє місцевий краєзнавчий музей з цікавою експозицією історичних, археологічних та етнографічних знахідок.
Навколо палацу зростає великий Неслухівський дендропарк з рідкісними деревами та кущами. Схили його спускаються до мальовничого озера зі штучним острівцем. Палацово-парковий ансамбль зафіксований на детальній кадастровій карті 1845 р. Однак, внаслідок відсутності опису композиційного планування та переліку рослин, які тут зростали станом на той час, немає можливості стверджувати про ступінь збереження комплексу до нашого часу. У 1975 р. перед будівлею посадили хвойні дерева та кущі. Загалом, тут виявлено значну кількість деревних видів та форм, які досить рідко трапляються у насадженнях палацово-паркових комплексів, а у Неслухові ж здебільшого представлені одиничними екземплярами: ліщина звичайна, бузок угорський, бук лісовий, туя складчаста, кипарисовик горіхоплідний та деякі інші. Нині парк відноситься до пам'яток садово-паркового мистецтва, у ньому зростає 250 видів декоративних дерев і кущів, серед них реліктові види: гінкго дволопатеве, магнолієве і тюльпанове дерева та деякі інші. Відомо також, що у минулому у маєтку розводили коней арабської породи та виготовляли медову горілку, оскільки тут була розташована велика пасіка.
Останній власник цього маєтку – Станіслав Дідушицький створив тут дослідницьку агрокультурну станцію, де вирощували троянди і саджанці плодових дерев, які до Другої світової війни відправляли у країни Західної Європи. Загалом, великий і розгалужений рід Дідушицьких залишив по собі помітний слід в історії нашого краю, у науці та мистецтві. Вони володіли численними маєтками по усій Галичині, найвідомішими є збережені донині палаци у Львові та у Єзуполі. А найзнаменитішим представником роду є меценат та науковець, колекціонер та політичний діяч граф Володимир Дідушицький (1825 - 1899), засновник природознавчого музею у Львові.
Вже у радянські часи традицію садівництва у Неслухові продовжили, адже з 1959 р. у палаці розташована Львівська дослідна станція садівництва. Відомо, що у 1979 р. палацова споруда перебувала у аварійному стані, на той час навіть планувалося її знесення. На щастя, цим планам так і не судилося бути втіленими в життя, завдяки старанням тогочасного керівництва установи до 1984 р. було здійснено повну реконструкцію будівлі і вона збереглася донині.
Палац Дідушицьких у Неслухові (історично це – Кам'янко-Бузький край, за новим адмінподілом – Львівський район, Новояричівська селищна громада) нині є державною установою (тут знаходиться Львівська дослідна станція садівництва) і належить до пам'яток історії та архітектури України. Станом на 2021 рік станція діє, тут проводять наукові дослідження і реалізують численні сорти плодовоягідних культур. З 2018 року вона входить до складу Інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України.
Andrij
